Наслідки зміни клімату по-різному впливають на групи населення у всьому світу. Люди, які живуть на рівні прожиткового мінімуму, найгостріше відчувають наслідки зміни клімату, хоча відповідальні за них найменше. Саме тому, адаптація до наростаючої зміни клімату — це, насамперед, питання соціальної справедливості між тими, хто найбільше страждає від проявів і її наслідків, та тими, хто найбільше впливає на кліматичні зміни.
Чому клімат змінюється?
За мільйони років клімат Землі багато разів прогрівався й охолоджувався. Однак зараз планета гріється набагато швидше, ніж це було раніше. Основною причиною зміни клімату є глобальне потепління, яке має чимало негативних наслідків.
Глобальне потепління спричинене парниковим ефектом, природним процесом, за допомогою якого атмосфера зберігає частину тепла Сонця, даючи змогу Землі підтримувати необхідні умови для життя. Без парникового ефекту середня температура планети становила б —18 0 С. Проблема полягає в тому, що щоденна діяльність людини максимально збільшує парниковий ефект, внаслідок чого температура планети зростає.
Настання промислової революції стало переломним моментом у цьому процесі: викиди парникових газів, що потрапляють в атмосферу, почали різко зростати. Людство створило нову модель виробництва та споживання. Відтоді зросла кількість населення, відповідно збільшилось використання ресурсів — зріс попит на енергію та виробництво, головно — з викопного палива.
Щороку б’ємо нові кліматичні рекорди
11 травня 2020 року вміст вуглекислого газу CO2 в атмосфері перевищив рекордний рівень у 415,26 ppm (частин на мільйон), для порівняння в 1910 році вміст CO2 в атмосфері становив 300 ppm (згідно з даними Океанографічного інституту Скріппс). Середня глобальна температура поверхні Землі у 2019 році була другою найгарячішою з моменту початку ведення спостережень за 140 років.
NASA Scientific Visualization Studio. Це відео показує супутникові спостереження за льодовиком Арктичного моря кожного вересня з 1979 до 2019 року, з року в рік площа льоду стає все меншою.
Невідворотним наслідком підвищення температури є танення льодовиків, що спричиняє підвищення рівня моря. Через це зазнають підтоплення прибережні зони, невеликі острови можуть повністю зникнути вже за десяток років. Зміна клімату сприяє появі більш жорстких і непередбачуваних погодних явищ: посухи, пожежі, повені, аномальних температур влітку та взимку, затоплення, поширення нетипових для певної зони інфекцій та тварин. Через це гинуть деякі види рослин, тварин та з’являються кліматичні біженці — люди, які змушені залишати свої помешкання через екстремальні прояви зміни клімату.
Кліматична справедливість — чому про неї варто говорити?
Розвинені країни зробили найбільший внесок у зміни клімату: вони виробляють і викидають в атмосферу найбільше вуглекислого газу на душу населення й мають ресурси, аби адаптуватися до змін. Люди із країн, що розвиваються, споживають менше енергії та мають найменший доступ до ресурсів та технологій, які можуть впливати на зменшення викидів.
Our World in Data. На мапі показано середні викиди вуглекислого газу (CO₂) на душу населення, виміряні в тоннах на рік.
Our World in Data. На мапі позначено, скільки енергії споживають країни на душу населення (електроенергія плюс транспорт та опалення).
Наслідки зміни клімату відчутні нерівномірно серед різних країн та населення. Люди, які живуть у бідності, в умовах нестабільних обставин (люди з інвалідністю, бездомні, безробітні), а також жінки, діти, люди похилого віку, як правило, не мають ні ресурсів, ані страхування, необхідного для відновлення після екологічних катастроф. Їм не вистачає засобів для евакуації перед великими бурями, вони не можуть врятувати свої врожаї від посухи чи повені. Крім того, такі групи населення часто отримують неоднакову частку допомоги в ліквідації наслідків катастроф. Люди з низьким доходом менше беруть участь у процесах прийняття рішень, політичних та правових процесах, що стосуються змін клімату та захисту навколишнього середовища. Це можна назвати кліматичною й соціальною несправедливістю.
Саме ця несправедлива ситуація призвела до вимог міжнародних та громадських організацій до кліматичної справедливості на міжнародному й місцевому рівні. Кліматична справедливість — це справедливе ставлення до всіх людей і свобода від дискримінації при розробленні політик і проєктів, що стосуються адаптації та пом’якшення зміни клімату. Історична відповідальність за більшість викидів парникових газів лежить на промислово розвинених країнах Глобальної Півночі. Це означає, що найменш розвинені країни та соціально вразливі верстви населення мають отримувати підтримку від тих, хто найбільше сприяв зміні клімату. Йдеться про відшкодування завданих збитків та запобігання подальшої шкоди.
Поборники й поборниці кліматичної справедливості намагаються зменшити ці нерівності завдяки впровадженню довгострокових стратегій пом’якшення та адаптації.
Зміна клімату посилює соціальні проблеми, такі як: бідність, безпритульність, гендерна чи расова нерівність. Тому соціальні організації, які проводять кампанію за мир, соціальну справедливість та права людини також борються за кліматичну справедливість.
Зміна клімату та права людини
Права людини є фундаментом демократичного громадянського суспільства будь-якої країни. Кожна людина має основне право на найнеобхідніше для життя: їжу, воду, житло й безпеку, незалежно від того, скільки в неї грошей або влади Але що пов’язує права людини й захист клімату?
Ще у 2008 році Рада ООН із прав людини в Резолюції 7/23 «Права людини та зміни клімату» висловила стурбованість тим, що зміна клімату становить пряму й далекосяжну загрозу для людей та громад у всьому світі.
Брак захисту прав людини — особливо тих, що забезпечують доступ до інформації, право на участь громадськості в прийнятті рішень та доступ до засобів захисту — посилює вразливість маргіналізованих громад до кліматичних впливів. Як наслідок — вони непропорційно відчувають вплив зміни клімату.
Мільйони людей, особливо в країнах, що розвиваються, страждають від наслідків зміни клімату. Ці люди втрачають ресурси, які необхідні їм для життя і від яких вони залежать: дощ, сільгоспугіддя, рослинні та тваринні організми, передбачуваність пір року, землю, питну воду та ліси. Права вразливих груп, включно з людьми похилого віку, людьми з інвалідністю, родинами з дітьми, дітьми, малозабезпеченим населенням та бездомними найбільше перебувають під загрозою.
Amnesty International Ukraine. Інфографіка показує як зміни клімату впливають на основні права людини.
Є багато прикладів того, як зміни клімату порушують конкретні права людини. Зокрема Тайфун Хайянь на Філіппінах забрав життя понад 6000 людей у 2013 році, європейська теплова хвиля у 2003 році спричинила 70 тисяч смертей. Унаслідок зміни клімату збільшується кількість людей, яким загрожує голод. За оцінками ООН у 2019 кількість голодуючих становила 690 мільйонів, тобто кожна 9 людина не отримує достатню кількість їжі, щоби бути здоровою та вести активне життя.
Танення снігу та льоду, зменшення кількості опадів, підвищення температури та підвищення рівня моря впливають на якість та кількість питної води. Зміна клімату впливає й на здоров’я вразливих людей: зростає ризик травм, захворювань та смерті через теплові хвилі та пожежі. Через зміни температури деякі інфекційні захворювання змінюють область поширення.
Екстремальні погодні умови, такі, як повені та пожежі, руйнують будинки, підвищення рівня моря загрожує підтопленням помешкань, залишаючи людей без житла і змушуючи мігрувати. На початку 2020 року ООН визнала право кліматичних біженців на притулок.
Кліматична (не)справедливість в Україні
Упродовж останніх десятиліть в Україні значно змінився клімат. Екстремальні погодні явища, які раніше були рідкісними, часто повторюються в невластиві сезони, та на невластивих їм територіях. Почастішали теплові хвилі, посухи в Черкаській області у 2019 році охопили приблизно 80 % її території, а цьогоріч місцевих мешканців та мешканок вразили пожежі в Чорнобильській зоні та повені на заході України, внаслідок яких було підтоплено майже 15 тисяч будинків.
У південних областях України більшість населення сконцентрована навколо приморських міст Північного Причорномор’я та Південного узбережжя Криму. Згідно з дослідженням «Вода близько: підвищення рівня моря в Україні внаслідок зміни клімату», населення саме цих регіонів першими відчує негативний вплив зміни клімату в прибережній зоні Чорного та Азовського морів. З’являться проблеми із прісною водою, посухи, зросте кількість та інтенсивність екстремальних погодних явищ — штормів, ураганів та повеней, що призведе до пришвидшення ерозійних процесів на узбережжі. Міста, магістралі, екологічно небезпечні об’єкти потрапляють у прогнозовану зону затоплення.
Центр екологічних ініціатив «Екодія». Прогнозні зони затоплення, які можуть утворитися внаслідок підняття рівня моря через глобальне потепління.
Останні 4 роки відбувається стійке підвищення температури повітря у всі сезони. Паралельно зростає повторюваність екстремальних температур та кількості опадів, які негативно впливають на врожай сільськогосподарських культур, а неврожаї, у свою чергу, змінюють ціни на продукти.
За наявності вологи, влітку висока температура провокує появу сильних злив і градів, виникають небезпечні пориви вітру, іноді смерчі. Дефіцит опадів у певних регіонах провокує появу посухи. Вирубка лісів значно підвищує ризики повеней та паводків, гіршає якість ґрунту та родючість, а зменшення дерев призводить до зростання кількості вуглекислого газу, який не поглинається. Доволі часто під час планування нових районів у містах не зважають на зелені зони або забудовують уже наявні — чим порушують права людей, які живуть на цій території, і не мають змоги переселитись.
Екстремальні температури негативно впливають на здоров’я, зростає кількість шпиталізацій і смертельних випадків. Насамперед, страждають соціально незахищені люди. Для прикладу, безхатьки не зможуть вберегтися взимку від надмірно низьких та влітку від надмірно високих температур. Людям похилого віку й дітям важче переживати спеку, адже через фізіологічні особливості їхнім організмам буває важче впоратись із надмірним теплом.
Від змін клімату постраждають жінки. Доволі часто саме жінкам в Україні доводиться займатися домогосподарством — доглядом за дітьми та старшими людьми, тому це обмежує їхню свободі вибору місця проживання. Вони часто матеріально залежні від інших членів родини, проте найбільше приділяють уваги питанням збереження довкілля. Особливо страждають жінки в сільській місцевості, адже чи не єдиним видом роботи там є сільське господарство. Внаслідок посухи, урожай може бути втрачений, із водною кризою посилюватиметься продовольча криза.
Люди, які користуються екологічним транспортом (тролейбуси, велосипеди, самокати, гіроскутери), потерпають від надмірної кількості авто в містах. Державна політика щодо пристосування до зміни клімату має враховувати голоси вразливих груп населення, які страждають насамперед, тоді можна буде говорити про справедливий розподіл ресурсів і соціальну справедливість.
Our World in Data. Щорічні викиди вуглекислого газу в Україні за різновидом палива 1990–2018 р.р.
Від 1990 року в Україні відбувається скорочення викидів парникових газів, але воно не є наслідком цілеспрямованої кліматичної політики держави. Зменшення викидів спричинене зменшенням використання енергетичних ресурсів, скороченням чисельності населення та промисловим спадом. Проте, ці заходи без системного підходу держави й конкретних адаптаційних програм державного й регіонального рівня, не зупинять зміну клімату.
За словами Іллі Єременка, експерта ГО «Екоклуб», який 4 роки очолював Раду Української кліматичної мережі, основними проблемами в запобіганні зміні клімату та адаптації до неї на загальнодержавному та місцевому рівнях є:
- непріоритетність зміни клімату для політиків і управлінців;
- брак знань про зміну клімату, шляхи адаптації та скорочення викидів;
- брак довготермінового планування в країні;
- низький податок на викиди СО2, що робить заходи зі скорочення викидів економічно невигідними.
«Ці проблеми можна розв’язати, прийнявши на державному рівні стратегію реагування на зміну клімату, яка була б обов’язковою до виконання міністерствами та місцевими органами влади. Потрібно регулярно проводити просвітницькі та консультаційні заходи, де б зустрічалися місцеві та національні чиновники, які відповідають за питання зміни клімату, а також підвищувати обізнаність населення про зміну клімату, щоби люди запитували про це політиків усе частіше», — зазначає Ілля Єременко.
Подолання бідності та нерівності має важливе значення для підвищення стійкості місцевих громад до наслідків зміни клімату. Уряди мають координувати свою кліматичну, продовольчу та торговельну політику в такий спосіб, щоб ризики для продовольчої безпеки були мінімальні. Приватний сектор теж несе відповідальність за зміни клімату, тому необхідно переорієнтувати свою діяльність, аби зменшувати викиди вуглецю. Усе це вимагає збільшення інвестицій у розвиток сільської місцевості, соціальне забезпечення, охорону здоров’я та освіту.
Постраждалі країни та незахищені групи населення мають самостійно розробляти стратегії, за допомогою яких вони можуть покращити свою продовольчу безпеку та зменшити викиди вуглецю. Згідно зі звітами Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (IPCC), в урядів країн є лише 10 років для конкретних дій. Ще десяток років бездіяльності можуть стати причиною невідворотних руйнівних наслідків для громад.
Текст:
Вікторія Гончаренко для УКМ.
