Лісовідновлення – одна зі стратегічних цілей, які взяла на себе Україна. Як відновлювати ліси, стійкі до змін клімату? Розповів доцент кафедри лісових культур і лісової селекції Національного лісотехнічного університету України, керівник Центру відновлення лісу ГО «Лісові ініціативи і суспільство», Тарас Харачко.
«Перше, з чого варто розпочинати роботу – це перевірка якості відновлення лісів лісгоспами та оцінка збереження біорізноманіття», – зазначає Тарас Харачко. – Світова практика штучного лісовідновлення вказує нам на те, що потрібно відновлювати корінні типи деревостанів, які переважно є складними та змішаними за складом. Екосистема лісу формувалася впродовж тисяч років і переносила різні зміни клімату, тобто є досить стабільною. Відновлення таких лісів мало б забезпечити формування біологічно стійких та довговічних лісів, які б могли краще накопичувати вуглець, не давати нагріватись ґрунтовому покриву, втрачати необхідну вологу та зберігати біорізноманіття».
На сьогодні певний контроль за лісовідновленням ведуть аудитори організацій, що займаються сертифікацією. Але й вони здебільшого проводять перевірку документації, а перевіряти кожну ділянку, де створювались лісові культури або відбулось природне поновлення, в них немає можливості. Вони обмежені в часі на аудит, тож лісгоспи самі відновлюють ліси – і самі себе контролюють.
Експерти ГО «ЛІіС» радять громадським організаціям звертати увагу на такі типові помилки при лісовідновленні.
- Проектування лісових культур інколи роблять під наявний садивний матеріал, а не відповідно до типів лісу.
На місці грабово-дубового чи букового лісу не можна висаджувати, наприклад, сосну звичайну, адже це вплине на всю сформовану тисячоліттями екосистему: гриби, рослини, комах, птахів, тварин. До того ж дуб має глибоку кореневу систему і тягне воду з глибини 10 м, а сосна має поверхневу кореневу систему, їй на цьому місці з часом не вистачатиме вологи. З кожним роком біологічна стійкість нових насаджень, створених не відповідно до типу лісу на цьому місці, падатиме. За 20-30 років з’являться шкідники, які не мають у цьому місці природних ворогів, або/та патогенні гриби – доведеться вирізувати все насадження або ряди невідповідної породи. Після таких санітарно-оздоровчих заходів та втрати лісового вкриття ґрунт на цій ділянці буде перегріватися та не поглинати достатньо вуглецю. Зміни на краще відбудуться лише після того, як лісове вкриття відновиться.
Не можна відновлювати ліси, використовуючи інвазивні види (біла акація, червоний дуб тощо). Наприклад, жолуді північноамериканського червоного дуба не їсть ні білка, ні кабан, а під його наметом пропадають чорниці та характерні для регіону їстівні гриби. Акація біла (робінія звичайна) швидко росте, невибаглива, але буде приглушувати місцеві рослини своєю порослю та збіднювати біорізноманіття.
Культури сосни звичайної на місці зрубаного букового насадження. Поширений варіант відновлення лісу не на типологічній основі, який пов’язаний з тим що насіння сосни легко отримати та легко виростити сіянці, а з буком значно важче. Тому лісівники відновлюють не завжди те що потрібно наносячи шкоду біорізноманіттю та створюючи проблемний ліс, який невдовзі прийдеться “санітарити”
- У проєкті все правильно, а при його реалізації з’являються відхилення.
Бувають випадки, коли при висаджуванні рослин на ділянці, при штучному лісовідновленні бракує одного або кількох видів. Тоді на їх місці висаджують інший деревний вид, який є в надлишку. Таким чином відхилення від проєкту сприяє появі насадження, яке відрізнятиметься за складом від корінного деревостану. Згодом, орієнтуючись лише по деревостану, таксатор може змінити у документах тип лісу у відповідності до «нового» лісу. Таким чином, майбутні лісівники будуть відновлювати вже не корінний деревостан, а похідний, який завжди є менш стійким до загроз ураження хворобами та шкідниками. Громадським спостерігачам варто звіряти дані проекту лісових культур, що були запроєктовані, з тим, що висаджено.
- Сприяння природному поновленню лісу.
Насправді це економія коштів для лісгоспів, але не завжди потрібний ефект. Так, у Карпатських лісах з високою вологістю багато самосіву, і природне відновлення там відбувається добре, хоча бувають й винятки. У рівнинних лісах, де в останні роки впав рівень ґрунтових вод і знизилася вологість, самовідновлення відбувається слабо, навіть у наораних плугом борознах. Тоді ділянка залишається тривалий час безлісою, а потім формується похідне насадження (засівається береза, осика та незначна частка головних порід). Тип екосистеми змінюється.
- Відсутній незалежний контроль між проєктом і кінцевим результатом у віці, коли лісові культури переводять у вкриту лісом площу.
Штучне лісовідновлення проводять підприємства самостійно і самі контролюють якість робіт. Догляди роблять самостійно і самі контролюютт їх кількість та якість. Тож може бути запроєктоване відновлення насадження дуба звичайного, але через неякісний (невчасний) догляд, дубки заростають трав’янистою та чагарниковою рослинністю, порослю граба, ліщини і всихають. З часом після відвідин ділянки таксатором, при лісовпорядкуванні, виділ в діброві назвуть грабовим чи осиково-березовим. Такий ліс поглине вдвічі менше вуглецю, ніж дубовий.
- Висадження сосни рядочками, практика створення монокультур замість природних змішаних лісів – не лісовідновлення, а створення проблем для майбутніх лісівників, лісу та України.
На даний час в лісах України є багато чистих за складом насаджень, створених лісгоспами. Ці, так звані, деградовані лісові насадження є біологічно нестійкими та потребують частого втручання людини з бензопилою. Їх легко садити та легко рубати. Наявність широких міжрядь в чистому одноярусному насадженні не лише покращує прогрівання ґрунту в прикореневій зоні, а й сприяє перегріванню міжрядь та втраті ґрунтової вологи. Брак вологи погіршує умови росту рослин, ослаблені дерева хворіють і рано гинуть. У таких лісах нема підліску, немає умов для гніздування дрібних птахів, їм немає, де сховатися від хижаків, відбувається втрата біорізноманіття. Саме такі соснові насадження рядочками часто пошкоджує верхівковий короїд, і їх доводиться зрубувати. Створювати такі екологічно нестійкі екосистеми було економічно вигідно, але зараз маємо кліматичні втрати через те, що вони не зберігають вологу та не накопичують вуглець 80 і більше років.
Потрібна реформа
«Коли волонтерів запрошують до лісництва допомогти заліснювати зруби, вони повинні знати: підприємства лісової галузі акумулюють кошти на садивний матеріал та відновлення лісу з отриманого прибутку від продажі деревини (винятками можуть бути згарища та інші категорії площ, де підприємство не рубало дерев) та зобов’язані самотужки відновити зрубаний ліс. Є, звісно, проблемні місця, наприклад на площах, де відбулись великі пожежі, там справді бракує і сіянців, і коштів, і людей, тут лісгоспам потрібна допомога. Якщо ж ви полюбляєте ліс і хочете волонтерити – будь ласка. Звісно, допомагайте, але поцікавтесь, як виглядають у цьому лісництві лісові культури 3-5-річного віку», – радить Тарас. – Якщо лісівники знатимуть, що волонтери можуть оцінити якість лісовідновних робіт та побачити їх помилки та недоліки, то більшу увагу приділятимуть цій важливій для лісів України роботі. А тим, хто відповідально ставиться до лісовідновних робіт – боятись нічого, їм є чим похвалитись».
Експерти «ЛІіС» упевнені: без реформи лісового господарства забезпечити належне лісовідновлення важко. Потрібна реформа лісового господарства з розподілом обов’язків, відділенням лісової охорони від лісозаготівлі та лісовідновлення, введенням незалежного контролю та відповідальності за порушення.
Необхідно заборонити введення інвазійних видів, ввести моніторинг за поширенням та боротьбу з інвазійними видами висадженими раніше; унеможливити створення лісів з монокультур (не лише документально, а й на практиці) та посилити відповідальність за ці порушення.
Також необхідно законодавчо врегулювати розмір площ, де лісгоспи вводять інтродуценти при штучному лісовідновленні. «Введення чужорідних видів у склад лісових культур мало б відбуватися не більше, ніж на 10% від щорічної площі лісовідновлення, решту слід садити місцеві рослини. Так ми зможемо формувати (відновлювати) стабільні та стійкі до змін клімату лісові екосистеми, а отже, покращуватимемо життя людей – говорить експерт ГО «ЛІіС» Тарас Харачко.
Від держави потрібен відхід від застарілого розгляду лісу лише як сировини для отримання прибутку, а зі сторони громадськості – сприяти забезпечення контролю за якістю лісовідновлення.