1) Чому підписання угоди в Копенгагені важливе?
Мета нової міжнародної угоди з попередження змін клімату полягає в тому, аби уникнути тієї катастрофи, яка незмінно чекає на людей, а також допомогти найбільш уразливим країнам адаптуватися до них. Нині світ має останній шанс, аби прийняти рішучі дії щоб знижувати викиди парникових газів і запобігти здійсненню найгіршого сценарію, передбаченого вченими. Цьогорічна Конференція ООН зі зміни клімату в Копенгагені стане переломним моментом в історії, коли людство матиме можливість попередити катастрофічні наслідки.
2) Чому важливо досягти остаточної домовленості вже в цьому році?
Термін дії існуючої юридичної угоди, яка регулює викиди вуглецю – Кіотського протоколу – закінчується в 2012 році. Як правило, ратифікація мижнародних угод парламентами країн світу триває принаймні 3 роки. Тож аби забезпечити безперервний шлях скорочення викидів парникових газів після 2012 року угоду потрібно узгодити вже в 2009.
3) Що має відбутися під час конференції в Копенгагені, щоб її можна було назвати успішною?
Підсумковий документ Копенгагенської зустрічі не має на меті врегулювати всі деталі. Він, скоріше, покликаний внести ясність в чотири ключових питання:
- по-перше – це визначення цілей зі скорочення викидів парникових газів, які візьмуть на себе промислово розвинені країни;
- по-друге, необхідно прийняти план дій щодо зменшення викидів парникових газів у країнах, що розвиваються.
- по-третє, необхідно визначити стабільне та передбачуване фінансування для надання допомоги країнам, що розвиваються, у скороченні викидів парникових газів та адаптації до наслідків зміни клімату.
- І, нарешті, необхідно визначити установи, які забезпечать справедливе та прозоре використання технологій та фінансів країнами, що розвиваються.
4) Якої правової форми набуде підсумковий документ Копенгагенської зустрічі?
Наразі на обговоренні є кілька пропозицій. Серед них:
- внесення поправок до Кіотського протоколу;
- створення нового протоколу;
- прийняття пакету окремих рішень щодо способів розв’язання проблем зміни клімату, які вступлять в силу у 2013 році.
Результат також може бути у формі комбінації будь-яких з цих пропозицій. Оскільки поки що немає ясності щодо правової форми підсумкового документу, доречно говорити саме про “угоду”.
5) Яким чином Копенгагенська угода може змінити на краще Кіотський протокол?
Кіотський протокол був розроблений як перший крок у боротьбі з кліматичними змінами. Копенгагенська ж зустріч повинна бути масштабнішою і ефективнішою політичною реакцією на вплив людини на навколишнє середовище. Кіотський протокол покладає зобов’язання зі зниження викдів на розвинені країни, оскільки у ньому визнано, що саме вони несуть історичну відповідальність за зміни клімату, які відбуваються внаслідок антропогенної діяльності людства. Основна різниця полягає в тому, що середньострокові цілі зі скорочення викидів в розвинених країнах, повинні відповідати науковому обґрунтуванню Міждержавної групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК). Згідно висновків експертів МГЕЗК індустріально розвинені країни, до яких також відноситься Україна, повинні скоротити викиди парникових газів на 40% до 2020 року та на 80-95% до 2050 року від рівня 1990 року. Країни, що розвиваються, також повинні впроваджувати національні плани заходів зі зниження викидів в атмосферу.
6) Чи очікується від країн що розвиваються зобов’язання про обмеження викидів?
Ні, промислово розвинені країни не вимагають від великих країн, що розвиваються, прийняти зобов’язання зі зменшення викидів парникових газів. Два роки тому на Балі міжнародне співтовариство, визначаючи загальні параметри угоди щодо зміни клімату, вирішило, що промислово розвинені країни повинні прийняти зобов’язання щодо скорочення викидів. Країнам, що розвиваються, пропонується обмежити викиди відповідно до потреб їхнього економічного розвитку, і при умові технічної та фінансової підтримки з боку розвинених країн.
7) Які основні побоювання розвинутих країн та країн, що розвиваються?
Хоча країни, що розвиваються, готові пом’якшити наслідки зміни клімату, одним із основних їхніх занепокоєнь є те, що вони будуть змушені прийняти участь в угоді, яка погіршить їхню здатність до економічного зростання і буде заважати боротьбі з бідністю. З іншого боку, підсумковий документ Копенгагенської зустрічі повинен також врахувати проблеми промислово розвинених країн, які побоюються, що їм доведеться субсидіювати конкуренцію в країнах, що розвиваються. Крім того, є занепокоєння щодо вимушеного скорочення власних викидів у той час, як країни, що розвиваються, не будуть юридично зобов’язані це робити. Таким чином, ключове завдання Копенгагенської зустрічі – забезпечення справедливих умов для всіх.
8) Яка роль країн, що розвиваються, в переговорах щодо нової угоди?
Країни, що розвиваються, відіграють ключову роль у досягненні угоди в Копенгагені. Згідно з даними Міжнародного Енергетичного Агенства, світовий попит на енергію зросте на 55 % до 2030 року. У період до 2030 року інфраструктура енергопостачання в усьому світі становитиме в цілому 22 трлн. дол. інвестицій, причому майже половину з них потребуватимуть країни, що розвиваються. Навіть якщо б група промислово розвинених країн зупинила викиди парникових газів вже сьогодні, зростання викидів в країнах, що розвиваються, зводить на нівець будь-які спроби не допустити потупляння більше ніж на 2 градуси. Водночас країни, що розвиваються, найбільш вразливі до наслідків зміни клімату і потребуватимуть значних фінансових коштів для своєї адаптації.
9) Які прогнозовані витрати / кошти необхідні, аби уникнути найгірших наслідків зміни клімату? Хто повинен платити?
Точну суму коштів, необхідних у найближчі десятиліття для допомоги країнам, що розвиваються, в адаптації до змін клімату і в скороченні викидів, поки що не визначено. Цифра може становити близько 250 мільярдів доларів у 2020 році. Цілком очевидно, що витрати на адаптацію та пом’якшення наслідків зростатимуть з часом. Основна проблема нині – забезпечення механізмів, які дадуть можливість з часом істотно збільшити фінансування з державного та приватного сектору для того, щоб не було необхідності щороку переглядати фінансування діяльності в області зміни клімату в країнах, що розвиваються.
10) Чи може нинішня глобальна економічна криза загрожувати новій світовій угоді з питань зміни клімату?
Чимало вчених попереджали, що нинішні економічні негаразди можуть пригальмувати заходи з боротьби зі зміною клімату. Але навіть фінансова та економічна криза використовується нині провідними країнами світу, на кшталт Китаю і США, як можливість перейти до екологізації економіки. Для США це передбачає витрату 150 мільярдів доларів упродовж 10 років на створення 5 мільйонів нових “зелених” робочих місць. Китай цього року оголосив про пакет економічних стимулів у 584 млрд. доларів, до 40 % з яких мають бути спрямовані на стимулювання збереження та захисту навколишнього середовища й заходи з розвитку відновлюваної енергії. Всі ці заплановані заходи збадьорили процес переговорів.
