Україна намагається швидко витратити кіотські гроші – і неефективно

13 березня 2012, Київ. – Кошти, отриманих від торгівлі квотами на викиди парникових газів в Україні, використовуються неефективно та подеколи спрямовуються на сумнівні проекти. Окрім проектів з утеплення будівель бюджетної сфери та реконструкції систем теплопостачання, у списку на фінансування фігурують оновлення автопарку Міністерства внутрішніх справ та утилізація метану на Чернівецькому полігоні твердих побутових відходів. Наразі відбувається процес перегляду Постанови Кабінету міністрів України №221 (2008), що регулює впровадження схеми зелених інвестицій, і у цій постанові мають бути визначені лише такі проекти, які дійсно призводять до скорочення викидів парникових газів і спрямованні на бюджетну сферу. Якщо ж і далі з грошей від продажу квот фінансуватимуть машини МВС, то гнучкі механізми Кіотського протоколу не принесуть користі Україні.

«Схема зелених інвестицій в Україні впроваджується несистематично та не прозоро, і тому призводить лише до незначного скорочення викидів парникових газів за великі кошти. Наприклад, до 2012 року Державне агентство екологічних інвестицій схвалило 987 проектів, вартість яких складає 3,7 мільярдів гривень – при цьому скорочення викидів парникових газів очікується лише на рівні 0,04% від усієї кількості викидів в Україні. За ці гроші можна було досягти значно більшого скорочення викидів», – каже координатор програми зі зміни клімату Національного екологічного центру України Христина Рудницька.

Інша проблема, яку бачать екологічні організації, – це те, що за схемою зелених інвестицій затверджують проекти, які можуть реалізовуватися за іншим механізмом Кіотського протоколу – спільного впровадження. Проекти спільного впровадження мають фінансуватися за рахунок приватних компаній, а не грошей від продажу квот, які є надбанням народу України. Придатні для спільного впровадження проекти намагаються затвердити як «зелені інвестиції», і це вказує на те, що, по-перше, приватні компанії можуть не платити за документацію для проектів спільного впровадження, яка є набагато дорожчою, по-друге, ці проекти необхідно затвердити якнайшвидше, до закінчення першого періоду дії Кіотського протоколу у 2012.

«Проекти зі збору та утилізації метану на Чернівецькому полігоні твердих побутових відходів – це вдалий проект саме для механізму спільного впровадження, так само, як і утилізація шахтного метану. Але якщо затверджувати такі проекти по схемі зелених інвестицій, то вони створюють конкуренцію для проектів в бюджетній сфері», – каже Рудницька.

Вона зауважує, що заміна патрульних машин МВС взагалі не може бути профінансована з кіотських грошей – тому що їх варто витрачати на суспільно корисні проекти, а не на нові машини для будь-якого міністерства.

На думку Національного екологічного центру України, натомість варто створити для населення фінансовий механізм стимулювання енергозбереження в житловому секторі та будівлях бюджетної сфери, ресурсом якого може виступати механізм міжнародної торгівлі квотами. Адже в житлово-комунальному господарстві та будівлях бюджетної сфери зосереджений значний потенціал зменшення викидів парникових газів і споживання енергії з можливостями соціальної користі. Незважаючи на численні пропозиції Національного екологічного центру України з цього приводу, ніякої програми енергозбереження для населення не створено.

Нагадаємо, отримані Україною від міжнародної торгівлі квотами 470 мільйонів євро є надбанням держави та належать її народу. Тому ці кошти мають бути використані по так званій «схемі зелених інвестицій» на екологічні проекти, що повинні призвести до скорочення викиди парникових газів. Це треба встигнути зробити до кінця 2012 року, оскільки закінчується дія першого періоду виконання зобов’язань Кіотського протоколу.

За додатковою інформацією звертайтеся:

Христина Рудницька,
координатор програми зі зміни клімату
Національного екологічного центру України
+38 044 353 78 42
krudnytska at necu.org.ua