В України амбітні плани та жорсткі зобов’язання щодо збільшення частки відновлювальних джерел енергії в енергобалансі держави.
Так, ми маємо Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, до якого розроблена Дорожня карта розвитку відновлювальної енергетики. Крім того, у новому проекті Енергетичної стратегії України до 2035 року, обговорення якого тривало до 19 січня, зазначено, що: «Використання ВДЕ потенційно може як поліпшити рівень енергетичної безпеки, так і зменшити антропогенний вплив на довкілля. Тому, разом з підвищенням енергоефективності, має стати одним із найважливіших напрямів енергетичної політики України».
Інший документ, у якому відновлювальна енергетика займає значне місце – це Стратегія низьковуглецевого розвитку України, розробка якої почалась ще у квітні минулого року і триває до нині.
Під час роботи Технічних робочих груп з розробки Стратегії низьковуглецевого розвитку України відновлювальну енергетику виділили як окремий вектор, у якому необхідно розвиватись нашій державі. В основу стратегії ляже набір з п’яти політик/дій у сфері відновлювальної енергетики, які вестимуть Україну в напрямку низьковуглецевого розвитку. Розглянемо їх детальніше.
Стимулювання виробництва та споживання енергії з відновлювальних джерел
Ця політика передбачатиме розвиток виробництва енергії з відновлювальних джерел шляхом вимагання від електроенергетичних компаній постачати певний, можливо, фіксований відсоток енергії з відновлювальних джерел.
Також передбачене подолання інституційних та ринкових бар’єрів на шляху розвитку відновлювальних джерел. До них належать цінові спотворення, нездатність ринку оцінити суспільну користь ВДЕ, бар’єри щодо підключення до енергосистеми та інші.
Коли мова йде про створення промислових майданчиків для об’єктів генерації енергії з відновлювальних джерел у рамках державно-приватного партнерства, мається на увазі створення на тендерній основі майданчиків з розвиненою інфраструктурою для реалізації проектів з ВДЕ за державний кошт. Після реалізації проекту інвестор повертає витрати держави. Це дасть змогу привабити іноземних та вітчизняних інвесторів у сектор відновлювальної енергетики.
Стимулювання виробництва та споживання енергії з відновлювальних джерел суб’єктами господарювання всіх форм власності у агропромисловому комплексі та лісовому господарстві заохочуватиме впровадження практик та обладнання, які зменшують викиди при виробництві сільськогосподарської продукції (діяльності) завдяки збільшенню виробництва альтернативних видів енергії та ефективності її використання.
Крім вищезазначеного політика передбачає сприяння спільному спалюванню біомаси на нових та існуючих електростанціях, які працюють на викопному паливі, для зниження викидів парникових газів, а також зменшення використання викопного палива загалом.
Розвиток міжнародної секторальної інтеграції України у сфері відновлювальної енергетики
Політика реалізовуватиметься шляхом співпраці України з міжнародним агентством з відновлюваних джерел енергії (IRENA) та іншими відповідними інституціями. Це надасть доступ Україні до існуючих практик у сфері відновлюваних джерел енергії. Йдеться, зокрема, про інструменти політики, заходи заохочення, механізми інвестування та передові технології у сфері відновлювальної енергетики.
Гармонізації законодавчих та нормативно-правових актів України з законодавством ЄС дасть змогу заохочувати до використання енергії, виробленої з відновлювальних джерел.
Екологічно стале виробництво та розширення використання біомаси (біопалива)
Політика реалізовуватиметься шляхом збільшення обсягу біомаси, що використовується для виробництва теплової та електричної енергії. Задля досягнення мети планується збільшення обсягу біомаси з сільського та лісового господарств та заміна джерел енергії з викопного палива. При реалізації враховуватиметься екологічна сталість отримання біомаси, вплив на довкілля в результаті збирання біомаси і вартість її транспортування від джерела до місця переробки.
Також реалізація політики забезпечуватиме екологічно сталого виробництва біомаси для енергопостачання – надання стимулів і підтримки.
Члени робочих груп визначили, що політика має також включати розробку та впровадження технологій перетворення біомаси. Це передбачає підвищення темпів росту новітніх технологій та розгортання на ринку процесів перетворення біомаси для отримання біопалива першого і другого покоління.
Такі технології розширюють застосування відновлюваних видів палива, отриманих з біомаси. На основі цих процесів може бути розроблено цілу низку відновлюваних продуктів, включно із газоподібним і рідким пальним, біовугіллям, хімічними продуктами, метаном та метанолом.
Крім цього, існує необхідність розширити використання сировини твердих побутових відходів у якості біомаси та біомаси садово-паркових відходів для виробництва теплової та електричної енергії. У результаті має збільшитись обсяг біомаси, доступної для виробництва теплової енергії і електроенергії, і заміщення використання джерел на основі викопного палива.
Місцеве використання енергетичного потенціалу ТПВ дозволяє забезпечити енергією населення невеликих міст.
Виробництво біогазу та розширення його використання для виробництва теплової та електричної енергії
Політика реалізовуватиметься завдяки виробництву біогазу з побічних продуктів тваринного походження та інших побічних продуктів аграрно-промислового комплексу. Такі заходи спрямовані на зменшення викидів метану від відходів тваринництва шляхом встановлення реакторів для зброджування гною на тваринницьких фермах.
Енергія біогазу може у подальшому використовуватися для отримання тепла та/або електроенергії, що заміщує виробництво енергії на основі викопного палива і знижує рівень викидів парникових газів. Крім того, біогаз може використовуватися як прямий замінник природного газу.
Виробництво енергії з біогазу звалищ твердих побутових відходів (ТПВ) та виробництво електричної та теплової енергії з біогазу та біометану в реакторах для зброджування ТПВ дозволить використовувати отриману енергію для опалення приміщень або забезпечення технологічних процесів, а також для можливого виробництва стиснутого біогазу/біометану у якості моторного палива.
Ця політика також може використовувати методи зменшення викидів біогазу на тих об’єктах, де збирання і енергетичне використання біогазу недоцільне економічно. Такі методи дозволяють збирати і спалювати біогаз на факелі, а також застосовувати інші методи деструкції метану для зменшення його викидів у атмосферу (наприклад, біофільтри).
Встановлення метантенків і турбін/двигунів на існуючих і нових очисних спорудах дасть змогу заохочувати встановлення реакторів анаеробного розкладу для очищення побутових відходів і виробництва метану, та встановлювати турбіни або газопоршневі двигуни для виробництва електроенергії з метану. Зменшення викидів ПГ відбуватиметься завдяки контролю за утворенням метану і заміною ним необхідного викопного палива.
Ці дії також стимулюватимуть утилізацію надлишкового тепла стічних вод шляхом використання теплових насосів, та сприятимуть вивченню можливості рекуперації відпрацьованого тепла з блоків установок спалювання біогазу (турбіни, двигуни, факели).
Виробництво рідкого/газоподібного біопалива для стаціонарного і мобільного використання
Виробництво рідкого/газоподібного біопалива для стаціонарного і мобільного використання передбачатиме збільшення виробництва етанолу, біодизеля або інших видів рідкого чи газоподібного біопалива із сировини сільського і лісового господарств. Це дозволить замінити використання викопного палива як для стаціонарного (наприклад, біодизель для електростанцій), так і для мобільного використання (моторне пальне).
Серед питань, які необхідно враховувати, – екологічна сталість отримання біомаси, вплив на довкілля від збирання біомаси, а також вартість транспортування від джерела до місця переробки.
Виробництво рідкого/газоподібного палива з ТПВ для стаціонарного і мобільного використання має на меті використання біомаси ТПВ (відходи деревини, відходи зеленого господарства, інші волокнисті матеріали) для виробництва рідкого палива або для стаціонарних енергетичних потреб. Наприклад, ця біомаса може виключати целюлозну сировину для виробництва етанолу, сировину газифікації біомаси тощо. Потрібно передбачити стимулювання такої діяльності.
Відновлювальні джерела енергії – це лише один із напрямків майбутньої політики України з низьковуглецевого розвитку, за яким вона рухатиметься до середини століття, оскільки має зобов’язання перед світовою спільнотою як підписант Паризької угоди. Якщо вас цікавить, як житиме Україна наступні три десятиліття, слідкуйте за статтями серії «Від низьковуглецевого розвитку не втечеш: політика майбутнього пишеться сьогодні», які публікуватимуться на ІАП «ЖИТЛО».
Спеціально для ІП “ЖИТЛО” підготував аналітик житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА Дмитро Кузнєцов