Сьогодні в нашій країні як у всьому світі потужно розвивається відновлювана енергетика. Згдіно висновків дослідження, підтриманого Фондом Гайнріха Бьолля в Україні, до 2050 року ми маємо всі можливості здійснити енергетичний перехід від атомної та вугільної енергії до чистої та відновлюваної.
Активний розвиток сонячної енергетики в Україні розпочався близько 7 років тому. Все більше сонячних електростанцій та теплових колекторів з’являються щороку. Домогосподарства, державні заклади та приватні установи все частіше обирають відновлювані джерела енергії (ВДЕ), зокрема енергію сонця.
Разом з тим виникає питання утилізації відпрацьованих сонячних панелей та акумуляторів. Хоча тема стане більш актуальною лише через 10 років – прихильники традиційної енергетики вже зараз наводять її як аргумент проти ВДЕ.
Тож, ми вирішили розкрити це питання більш детально.
Директорка з розвитку Української асоціації відновлюваної енергетики та співзасновниця громадської організації “Re-Think” Олена Колтик зазначає, що до 2030 року питання утилізації сонячних панелей для України не є актуальним, а після цього терміну не буде великою загрозою.
“Кількість таких відходів від відпрацьованих сонячних станцій буде незначна. Середня тривалість роботи сонячної панелі становить близько 30 років. У всьому світі виробники електроніки вже несуть відповідальність за повний цикл життя своєї продукції, в тому числі й за її переробку” – розповідає пані Олена.
Тож, середній термін служби панелей – 20-25 років і більше, в залежності від виробника. В Японії та Китаї відомі факти використання сонячних модулів компанії Kyocera, які справно працюють вже близько 35 років.
Тож можна припустити, що в повній мірі задача переробки компонентів сонячної енергетики стане актуальної не раніше ніж через 12-15 років.
За словами експерта з кліматичної та енергетичної політики громадської організації “Екодія” Олега Савицького – процес утилізації відпрацьованого обладнання сонячних станцій не є складним.
“Всі елементи сонячних панелей – скло, алюмінієва рама, пластикова підкладка та тонкі пластини кремнію потенційно можуть перероблятися на 100%. Переважна більшість матеріалів, що використовується у складі сонячних модулів — підлягають переробці та повторному використанню. На сьогодні, обсяги утворення відходів від сонячної енергетики близькі до нуля.” – зазначає експерт.
Користуючись механізмом зеленого тарифу в Україні – більшість сонячних електростанцій, що встановлюють українці, є мережевими. Такі станції не використовують акумулятори для накопичення енергії, а вироблену електрику відразу постачають у загальну мережу для споживання.
Поряд з цим, звичайне будівельне сміття може бути більш небезпечним для довкілля ніж старі сонячні панелі. У складі таких відходів за часту міститься азбест, полімери та пластик що не підлягають переробці, токсичні смоли, стара невикористана фарба та клеї, тощо.
А як з утилізацією акумуляторів?
Варто звернути увагу на вид пристрою. Найбільш потужними є літій-іонні та літій-полімерні акумулятори.
Строк експлуатації такої техніки сягає до 20 років, але поки ціна на такі прилади є високою. Тож, зазвичай, використовують свинцево-кислотні (гелеві) накопичувачі. Фахівець зі встановлення сонячних модулів компанії “New line Energy” Сергій Запорожець запевняє, що строк служби гелевих акумуляторів при правильній експлуатації може сягати до 5 років.
Такий вид акумуляторів вже переробляється в Україні. Прикладом є завод на Дніпровщині – ТОВ “Укрсплав”. Підприємство може утилізувати та переробляти великі обсяги – до 20 000 тонн свинцю на рік. Завод використовує свинець отриманий зі старих акумуляторів для виробництва нових.
В перспективі 3-5 років, особливо за умов масового поширення електромобілів, може виникнути проблема переробки або повторного використання саме літій-іонних акумуляторів. Загалом варто зазначити, що утилізація відпрацьованих пристрої накопичення енергії це частина загальної проблеми утилізації електричного сміття.
Альтернативним варіантом може стати залучення виробників цих компонентів до процесу їх подальшої переробки.
Так званий принцип розширеної відповідальності виробника (Extended Producer Responsibility широко застосовується у країнах ЄС і полягає в тому, що виробник обладнання є відповідальним за весь життєвий цикл продукту, а особливо за збір, переробку та кінцеву утилізацію після того, як прилад вийде з ладу.
Поряд з цим, сьогодні Україна вже стикається з набагато більш серйозними та гострими проблемами, що пов’язані з залежністю від атомної та вугільної енергетики, яку ми успадкували від Радянського Союзу.
Спільнота екологічних організацій країни стверджує що вугілля не буває чистим, а атом – мирним. Спалення вугілля призводить до забруднення атмосфери токсичними речовинами та парниковими газами, а також утворенню великих обсягів отруйних золошлакових відходів. В свою чергу видобуток, переробка та збагачення урану призводить до радіоактивного забруднення, а досвід катастрофи на ЧАЕС та проблеми поводження радіоактивними відходами показують наскільки небезпечною є атомна енергетика.
Головні відмінності, до яких привертають увагу природозахисники, між відходами від нових альтернативних джерел енергії та відходами старої викопної енергетики – це питання масштабів та часу. Відходи альтернативної енергетики стануть помітними лише в майбутньому та підлягатимуть переробці, а відходи викопної енергетики накопичуються у величезних кількостях і практично не переробляються.
Обсяги токсичних залишків від вугільної енергетики в Україні обраховуються десятками мільйонів тонн. Зола та шлак, що утворюються як побічний матеріал, містять отруйні метали. Ці речовини з золовідвалів потрапляють у ґрунтові та поверхневі води, а також видуваються вітром у легені українців у вигляді так званих мікрочастинок РМ2.5.[1]
Обсяги утворення радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива сягають сотень тонн за рік. Питання їх безпечної утилізації є проблемою не тільки для України, але й для інших країн світу які мають АЕС. Ще більш гострою проблема радіоактивних відходів стане при виводі старих реакторів з експлуатації та демонтажі їх обладання, значна частина якого теж є радіоактивною.
Тож, використання сонячної енергії не лише сприяє енергонезалежності країни, захищає кишені українців від монополістів, а й зменшує кількість небезпечних відходів, що можуть сотні років отруювати землю. Відновлювана енергетика є одним із вагомих факторів у концепції “циклічної” економіки країн ЄС.
Економіка замкненого кола, або її ще називають циклічною економікою передбачає повторне використання вироблених продуктів та матеріалів. Такий сучасний підхід базується на схемі ”досліджуй – виробляй – використовуй – утилізуй – відновлюй” та прийшов на зміну застарілому принципу “бери – використовуй-викидай”
Тому однією з основних цілей діяльності Української кліматичної мережі є внесення в політичний дискурс питання переходу на 100 % відновлюваної енергії в Україні.
Маргарита Мостова
медіа-координаторка Української кліматичної мережі
[1] РМ2.5 – це повітряний аерозоль забруднюючих речовин, до складу якого входять як тверді мікрочастинки, так і дрібні крапельки рідин, які легко проникають через біологічні оболонки. Це можуть бути кислоти та солі важких металів, що утворюються при роботі дизельних двигунів внутрішнього згорання або спалювання вугілля.
