Чи потрібен сміттєспалюванню “зелений” тариф? Думки експертів

На сьогодні в українському законодавстві періодично з’являються законопроекти про надання сміттю статусу відновлювального або альтернативного виду палива.

Україна, відповідно до національного плану дій з відновлюваної енергетики до 2020 року, має отримувати 11% енергії з відновлюваних джерел. І наразі ми відстаємо. Чи варто наздоганяти за рахунок генерації енергії зі сміття?

Якщо в Україні використовувати весь потенціал виробництва електроенергії та тепла зі сміття, таким чином можна заміщувати викопне паливо в еквіваленті до 1 млрд м3 газу на рік. Принаймні, так зазначає Держенергоефективності.

Для розвитку сміттєспалювальної галузі ініціатори законопроекту пропонують надати сміттєспалювальним підприємствам “зелений тариф”. Тобто вищі тарифи на продаж виробленої електроенергії з відходів. Чи варто це робити, які можуть бути наслідки, і який досвід інших країн – читайте далі у матеріалі.

Ситуація зі сміттям в Україні

В середньому кожен українець продукує близько 330 кг сміття за рік. В містах ця кількість більша, в селах – менша. Існує залежність між рівнем доходу людини і кількістю продукованих нею відходів.

Близько 93%  відходів розміщено на полігонах та сміттєзвалищах, яких станом на 2016 рік в Україні налічувалося 5470, з них 305 (5,6%) перевантажені, а 1646 (30%) не відповідають нормам екологічної безпеки.

Згідно Національної стратегії поводження з відходами  в Україні більша частина сміття потрапляє на звалища, часто не санкціоновані.

Графік: відсоткове співвідношення відходів, що накопичуються на звалищах  та переробляються на заводах. Автор: Мінприроди

Здавалося , проблему можна вирішити просто: з непотрібного мотлоху, що псує вільні землі, робити енергію що буде опалювати і освітлювати наші будинки.

Джерело графіки: Портал ЗМІСТ zmist.pl.ua

Принцип роботи дуже схожий на звичайну ТЕЦ. Паливо – сміття, з бункера потрапляє в спеціальну піч теплом якої нагрівається водяна пара. Пара обертає турбіну – що обертає ротор генератора, який виробляє електрику. Відмінністю від ТЕС є більш складна і дорога система очистки вихлопних газів. Справа в тому, що під час спалювання утворюються небезпечні сполуки, наприклад, діоксини і фурани. Вони є одними з найшкідливіших хімічних речовин, здатні викликати важкі захворювання. Крім того, сміття не однорідне за складом – його енергогенеруючі параметри різняться від партії до партії, а також, воно сприяє підвищенню корозії обладнання (за рахунок хлору).

Технології “waste-to-energy” широко використовуються в Європі, Японії. Хоча там вони не мають зеленого тарифу.
Відновлюваними, крім класичних сонця-вітру-води, у випадку відходів називають тільки енергію отриману з біомаси і біогазу.
В Європі основою для поводження з відходами є ДИРЕКТИВА 2008/98/ЄС за якою прийнята наступна ієрархія:

Джерело: Національна стратегія поводження з відходами для України

Тож, ЄС декларує, що найкращим рішенням є запобігання утворення відходів. Логічно, але не завжди можливо.

Чи можна вважати енергію отриману зі сміття відновлюваною?

Найбільш проблемними для переробки є “хвости” – композитні матеріали, а також матеріали що економічно не вигідно переробляти, часто не природного походження. Іншими словами – те, що було вироблено з нафти і газу (наприклад, пластики, гума). Тобто спалювання сміття – таке саме спалювання викопних невідновлюваних ресурсів, хоча й в формі товарів, які вже відпрацювали своє.

Думки експертів

Реанімаційний пакет реформ опублікував заяву з наступними вимогами до центральної влади:
До народних депутатів: відхилити Проект закону № 4835-д “Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії” як такий, що не відповідає європейським стандартам і несе ризики для довкілля;
До Міністерства екології: прискорити роботу щодо імплементації Директив ЄС у сфері управління відходами та промислових викидів, розробивши системні, а не фрагментарні, зміни до законодавства.
Прийняття цих законів має відбуватися з дотриманням всіх вимог до законодавчого процесу та із залученням усіх зацікавлених сторін на основі Національної стратегії управління відходами.”

Я запитав українських фахівців-колег, які вивчають менеджмент відходів, а також поцікавилися досвідом інших країн у іноземних експертів.

Євген Колішевський виконавчий директор ГО “Голос Природи”, радник УКМ.

«Ми не підтримуємо ідеї надання «зеленого тарифу» компаніям, які хочуть отримувати енергію за рахунок термічної переробки побутових відходів. Цей модний термін на практиці означає звичайне спалювання сміття. По-перше, надання пільг сміттєспалювальних кампаніям дасть потужний поштовх для їх розвитку в Україні. З огляду на те, що спалювання сміття в багатьох країнах Європи заборонено або жорстко регламентується, багато компаній мріють «перебратися» зі своїми технологіями і обладнанням в країни з низьким рівнем екологічної безпеки. Україна якраз такою країною є зараз. Спалювання сміття – це небезпечне виробництво. Там, де розміщені сміттєспалювальні заводи випадків захворювання на рак більше, ніж в інших містах. В Україні немає ні умов, ні можливостей ефективно контролювати процес спалювання відходів, тому ми впевнені в тому, що там, де будуть сміття спалювати стан навколишнього середовища різко погіршиться. Просування технологій спалювання відходів «забирає» хліб у бізнесу, який хоче ці відходи збирати окремо і переробляти у сировину. Уряд повинен створювати сприятливі умови для роздільного збору відходів та їх подальшої переробки. «Голос Природи» раніше активно вів кампанію проти будівництва сміттєспалювального заводу в Дніпродзержинську. Представники кампанії і зацікавлені депутати не змогли надати громадськості переконливих аргументів, які б доводили, що цей вид бізнесу економічно прибутковий і безпечний для навколишнього середовища».

Доктор Дітмар Ломанн, ГО “Будинок конгресів навколишнього середовища – будівництво – транспорт” Дрезден, Німеччина:

“Як відомо, в Німеччині існує близько 70 установок для спалювання відходів. Звичайно, вони дуже активні лобісти і намагаються впливати на німецьку політику відходів.
ITAD-лобісти використовують термін “термічна переробка” замість енергетичного відновлення / утилізації. Згідно їх ініціативи спалення відходів з енергетичною цінністю 11 МДж / кг має бути еквівалентне переробці. Але це положення було скасовано в німецькому законі про управління відходами кілька років тому через невідповідність європейському законодавству (рамкова директива про відходи).
Брюссель не виключає “термічної переробки” але більше підтримує прийняту ієрархію поводження з відходами.
Переробка заощаджує ресурси і, в першу чергу, енергію. Це є вкладом у запобігання змін клімату! При спалюванні ви втрачаєте енергію для процесу і цінні матеріали, а при спалюванні змішаних відходів ви втрачаєте ще більше.
Економіка закритого циклу повинна бути орієнтиром для всіх зацікавлених сторін у ланцюзі процесу.”

Dr.-Ing. Крістоф Вюнш Технічний Університет Дрездену, Німеччина

“Я знаю кілька країн, які субсидують енергію, вироблену з WtE (примітка: Waste-to-Energy- відходи в енергію) заводів. У Данії є субсидія 1 Euro-Cent / kWh, у Швейцарії половина енергії, виробленої у WtE-заводах вважається як вироблена з поновлюваних джерел і субсидується, в Нідерландах поновлювана частина в змішаних відходах, що використовуються для виробництва енергії на електростанціях, обчислюється щороку (завжди близько 50%) і залежить від енергоефективності установок. Субсидія сягає до 1,79 євро-центів за кВт-год електроенергії.
Існує більше державних субсидій WtE-заводів. Німеччина цього не робить, але ми мали це обговорення. ЄС також обговорює цю проблему. Як свідчать дослідження, непряма фінансова підтримка WtE-заводів має негативний вплив на переробку. Але, на мій погляд, з деякою фінансовою підтримкою можуть бути інвестиції в підвищення ефективності цих заводів.”

Потенційні загрози при субсидуванні сміттєспалювальної галузі

Найдорожча складова системи поводження з відходами нині – їх збір і транспортування. Оскільки завод може коштувати десятки мільйонів євро – він має обслуговувати велику кількість населення. Національною стратегією поводження з відходами передбачено створення в областях “субрегіонів” з населенням від 500 000 людей, яких буде обслуговувати один сміттєпереробний завод. Тому в кожній області буде по декілька таких заводів (не обов’язково спалювальних, є й інші технології). Субсидування галузі призведе до перекосу в сміттєпереробці, крім того може відібрати “хліб” у справжніх технологій ВДЕ. же зараз йдуть дебати щодо зменшення вартості зеленого тарифу,, впровадження аукціонів на об’єкти відновлюваної енергетики , адже виникає проблема- балансування енергетичної системи. Оскільки державні субсидії – виплачуються з кишені звичайного споживача, це може призвести до зростання тарифів, для того щоб покривати вищий тариф для всіх бажаючих.

Сьогодні 2 % виробітку електрики припадає на відновлювальну енергетику, але забирає 9% грошей ринку.
Державне субсидування спалювання сміття в будь-якій формі без наявності комплексного рішення в сфері управління відходами, зберігатиме відсутність сортування відходів. Спалювання буде конкурувати з сортуванням, бо якщо спалити буде вигідніше ніж сортувати, то в переробку ніхто не інвестуватиме. Спалювання можливе лише як доповнююче рішення, щоб позбутися відходів, які залишаються після їх сортування і переробки.

Альтернативні рішення

Для того щоб вирішити проблему сміття, і в той же час розвивати галузь управління відходами потрібно на законодавчому рівні запроваджувати механізми розширеної відповідальності виробника, а також підвищувати вартість захоронення відходів.
Ці механізми створюють привабливий інвестиційний клімат у галузі поводження з відходами. Досвід європейських країн свідчить, що завдяки сортуванню і переробці можна зменшити кількість відходів майже в два рази. Звичайно, це буде включати і вироблення енергії зі сміття адже на даний момент фізично неможливо або економічно недоцільно переробляти всі зібрані відходи.
Але нам в Україні варто пам’ятати про амбітну ціль – циркуляційну економіку – в якій поняття відходів не існуватиме, лише ресурси що використовуються повторно.

Максим Макуха
фахівець з питань відновлюваної енергетики та поводження з відходами ГО “Еколтава”, член Української кліматичної мережі

Маєте що додати? Не згодні з якимось із цих пунктів? Просимо залишити ваш коментар у цій короткій формі: https://forms.gle/oE4E5RQETFe2BCYv6