Україна – частина Енергетичного Співтовариства. Що це означає?
Енергетичне Співтовариство – це регіональний договір, учасниками якого є країни західних Балкан, Україна, Молдова з одного боку та Європейський Союз з іншого. Наразі цей документ оновлюється та все більше уваги приділяє проблемі зміни клімату. Тепер на порядку денному договору гостро стоїть питання узгодження кліматичної та енергетичної політики між ЄС та договірними сторонами (країнами).
В червні 2018 року після завершення Форуму зі сталого розвитку у Відні Секретаріат Енергетичного Співтовариства опублікував “Маніфест Вахау”. В цьому ключовому позиційному документі були вперше комплексно окреслені виклики для країн-членів, пов’язані з впровадженням інтегрованої кліматичної та енергетичної політики, яка передбачає глибоку структурну перебудову енергетики, згортання вугільного сектору, підвищення енергоефективності та створення умов для загальної декарбонізації економіки.
В “Маніфесті Вахау” наголошувалося на тому, що декарбонізацію енергетичного сектору на основі підвищення енергоефективності та впровадження відновлюваних джерел енергії вже закладено в енергетичну політику та законодавство ЄС, тому це також є невідворотним для всіх членів Договору про Енергетичне Співтовариство, включно з Україною.
Чіткий курс на сталий розвиток
24 червня 2019 року, з нагоди зустрічі міністрів Енергетичного Співтовариства, відповідальних за енергетику, клімат і навколишнє середовище, та Форуму сталого розвитку, Секретаріат опублікував доповнення до “Маніфесту Вахау”.
“Рік тому ми прийшли до висновку, що Договірні Сторони мають потенціал вийти переможцями, а не жертвами у процесі енергетичного переходу. Це досі так, але прийшов час діяти”, – відзначають в Секретаріаті Енергетичного Співтовариства в “Маніфесті Вахау 2.0”.
В новому документі окреслено десять невідкладних кроків для початку втілення енергетичного переходу в країнах-членах договору та визначено ключові тези для дискусій на вищому рівні між національними урядами та ЄС. Тезово зміст цих десяти кроків наступний:
- Прийняття національних цілей до 2030 року в сфері декарбонізації, а саме щодо підвищення енергоефективності, збільшення частки ВДЕ у загальному енергопостачанні та скорочення викидів парникових газів. Впровадження засад нової енергетичної політики, гармонізованої з загальним курсом ЄС відповідно до положень четвертого енергетичного пакету (Clean Energy Package).
- Цілісний та відповідальний підхід до втілення реформи електроенергетичного ринку, налагодження транскордонної торгівлі електроенергією та інтеграції регіональних ринків. Національні плани з енергетики та клімату, які наразі розробляються країнами-членами, мають охопити сфери реформ внутрішніх ринків та регіональної інтеграції. На рівні окремих проектів у техніко-економічних обґрунтуваннях для всіх проектів нових генеруючих потужностей повинні чітко вказуватися прогнозовані обсяги викидів парникових газів та закладатися адекватна ціна вуглецю, на весь період експлуатації електростанції.
- Поступове скасування субсидій на викопне паливо та негайне припинення неналежної державної допомоги вугільній галузі. При розробці інтегрованих Національних планів з енергетики договірні сторони повинні включати цілі та конкретні дії в цьому відношенні.
- Зміцнення режиму правового захисту коштів державної допомоги, які виділяються договірними сторонами для окремих проектів та програм. Для цього Секретаріат Енергетичного Співтовариства може бути наділений відповідними повноваженнями, а також мати доступ до європейських судів. Для цього пропонуються внести зміни до Договору.
- Введення помірних цін на викиди вуглецю у всіх Договірних Сторонах. Це буде умовою надання фінансової допомоги від ЄС та міжнародних фінансових організацій. Прибутки енергетичних компаній, що експортують електроенергію на ринки, де діють ціни на викиди вуглекислого газу, повинні оподатковуватись. Поступово податки мають підвищуватися. Отримані доходи можуть бути спрямовані на цілі передбачені в Європейському Союзі Директивою про Систему Торгівлі Викидами (підтримка відновлюваних джерел енергії, заходи з енергоефективності, сталий транспорт) та для підтримки заходів трансформації вугільних регіонів.
- Обговорення термінів та дорожніх карт для згортання вугільного сектору у кожній з Договірних Сторін на майданчиках з багатосторонньою участю. Національні платформи повинні включати всі відповідні зацікавлені сторони, такі як профспілки, мерів з вугільних регіонів, міністерства, що відповідають за фінанси, енергетику, навколишнє середовище та соціальні питання, гірничодобувні компанії та власників теплових електростанцій, експертів та громадянське суспільство. На рівні Енергетичного Співтовариства вони можуть бути доповнені заходами в межах Платформи “Трансформація вугільних регіонів”, через яку ЄС не тільки може ділитися своїм досвідом, але й надавати необхідну фінансову підтримку для дій на національному та місцевому рівнях.
- Невідкладне впровадження системи підтримки для відновлюваних джерел енергії на основі аукціонів у всіх Договірних Сторонах. Деякі країни вже внесли необхідні положення в своє законодавство, але країни, що найбільше залежать від вугілля (Боснія і Герцеговина, Косово та Сербія), досі упираються.
- Включення Договірних Сторін до платформи розвитку відновлюваної енергії ЄС, створеної відповідно до нової Директиви про відновлювані джерела енергії. Договірні Сторони повинні отримати вигоду від всіх майбутніх фінансових інструментів на рівні ЄС, що сприятиме зменшенню вартості капіталу для проектів з відновлюваної енергетики. Це суттєво сприятиме використанню у Договірних Сторонах величезного потенціалу для розвитку вітрової та сонячної енергетики.
- Створення в Енергетичному Співтоваристві фонду для фінансування інноваційних досліджень та стартапів у сфері енергетики та кліматичних технологій, технологічних послуг (включаючи цифрові), які спрямовані на стале створення місцевих робочих місць.
- Врегулювання питань охорони довкілля у сфері інвестицій в гідроенергетику. Розвиток гідроенергетики в Договірних Сторонах в минулому не був сталим через слабке екологічне регулювання. Збалансований підхід може бути досягнутий через двосторонні або регіональні угоди щодо використання водних ресурсів. Також можуть бути укладені регіональні угоди щодо посилення захисту низки річок та річкових басейнів. Двосторонні суперечки можуть вирішуватися за допомогою Центру з вирішення спорів та переговорів Енергетичного Співтовариства.
Чому енергетичний перехід в Україні має відбутися?
Розгляд цих питань та відповідні заходи зараз є критично важливими для України, адже трансформація енергетики в бік енергоефективності та використання чистих та безпечних відновлюваних джерел енергії – це шанс побудувати нову сильну економіку та вирватися з тривалого соціо-економічного занепаду, підвищити безпеку та добробут своїх громадян та допомогти міжнародній спільноті вирішити проблему змін клімату.
