У Мадриді триває щорічна Міжнародна конференція ООН з питань клімату, для країн, що приєдналися до Паризької кліматичної Угоди. Кожен рік представники 196 держав відвідують конференцію аби домовитися про те, як досягти скорочення викидів парникових газів до мінімуму, та зупинити глобальне потепління у межах 1,5 градуси. Кожна країна має демонструвати свої національні зобов’язання щодо протидії кліматичним змінам. При цьому трансформувати різні галузі, від економіки до енергетики.
Тож, який порядок денний для країн на СOP25?
1. Як, та у який період відбудеться оновлення кліматичних зобов’язань, і їх реалізація
Країни повинні залишити цьогорічні переговори з чітким розумінням того, як, та у який термін буде проходити процес подачі нових національних кліматичних зобов’язань кожної держави до Паризької Угоди. А також, коли Секретаріат конференції ООН підготує узагальнений звіт цих зобов’язань, що допоможе оцінити колективний прогрес країн у досягненні цілей Паризької угоди – утримання глобального потепління в межах 1,5 градусів.
2. Домовитися про ринок торгівлі квотами на викиди парникових газів між країнами
51 % національних кліматичних зобов’язань країн включають торгівлю одиницями скорочення викидів , як один із засобів для скорочення цих викидів. Запровадження торгівлі викидами може одночасно створити фінансування для переходу економіки держави на відновлювані джерела енергії (ВДЕ) та досягти мінімального впливу на клімат. Але правила торгівлі викидами між країнами повинні враховувати ціль кожної країни у Паризькій кліматичній Угоді.
3. Часові рамки реалізації національних зобов’язань (НВВ) щодо клімату
Переговорники повинні узгодити термін реалізації своїх НВВ. Початкові зобов’язання країн у 2015-му, охоплювали різні часові рамки, деякі з них мають бути досягнуті в період з 2020 по 2025 роки, а інші – з 2020 по 2030 рік. Країни мають оновлювати свої внески кожні 5 років. Минулого року, у Польщі, країни погодилися мати один часовий графік для подачі майбутніх зобов’язань щодо клімату до Секретаріату Паризької Угоди, але не змогли домовитися про тривалість реалізації цих зобов’язань. В час, коли у світі оголошено надзвичайну кліматичну ситуацію, ООН намагається задати швидкий темп і строгі терміни для країн у збільшенні їх кліматичних цілей.
4. Оцінити втрати та збитки від зміни клімату
Ще одне чутливе питання, що гостро стоїть у Мадриді – перегляд ефективності Варшавського міжнародного механізму втрат та збитків (WIM), що створений у 2013 році для підрахунку втрат та збитків, пов’язаних із впливом зміни клімату в країнах, що розвиваються та кліматично вразливих. Сюди входить також втрата культурної спадщини країни через кліматичні катастрофи, втрата родючої землі, небезпека для життя та втрата засобів до існування.
На COP25 уряди переглянуть результати роботи WIM: які уроки були засвоєні, та чи ефективний сам механізм.
5. Попереднє фінансування кліматичновразливих країн та збільшення кліматичних зобов’язань високорозвинутих держав
Країни, що розвиваються, стають найбільш уразливі до зміни клімату. Але при цьому не можуть протидіяти стихії без фінансової підтримки розвинених країн. 28 країн вже підтвердили зобов’язання поповнювати Зелений кліматичний Фонд на 9,7 мільярдів доларів. Це позитивний крок, але інші країни повинні також зробити свій внесок, включаючи Австралію, США та заможні держави,що досягли економічного зростання, видобуваючи нафту
