Україна посіла 17-е місце в рейтингу країн за Індексом впровадження кліматичної політики (Climate Change Performance Index – CCPI), але значною мірою завдяки мимовільному скороченню викидів через військовий конфлікт на Донбасі.
Щойно на кліматичній конференції країн #cop25 відбулась презентація відповідного звіту – CCPI. До його підготовки долучились українські експерти і експертки: Оксана Алієва (Фонд імені Гайнріха Бьолля в Україні), Ілля Єременко (Українська кліматична мережа), Олег Савицький, Анна Акерманн, Євгенія Засядько, Анна Даниляк, Ірина Бондаренко (ГО Екодія).
Знову, як і минулого року, перші три місця рейтингу країн досі вакантні, адже жодна з країн світу не робить достатньо для утримання підвищення глобальної температури в рамках 1,5°С.
4-5 місця на шкалі посіли Швеція, Данія, Марокко. У кінці списку – Саудівська Аравія та Сполучені Штати Америки: на 60 та 61-ому місцях відповідно.
Зображення: фрагмент звіту Climate Change Performance Index 2020
Під час підготовки звіту беруться до уваги такі сектори:
- скорочення викидів парникових газів – це 40% у формуванні результату;
- політика з підтримки відновлюваної енергетики – 20% результату;
- споживання енергії – 20%;
- ефективність кліматичної політики – 20%.
Військовий конфлікт на Донбасі продовжує впливати на скорочення викидів парникових газів та використання енергії в нашій державі. Тож, це підвищує рейтинг України у цих двох категоріях і впливає на загальний високий рейтинг в індексі. Українські експерти підкреслюють: зменшення викидів на душу населення та скорочення використання енергії у 2012–2017 роках в Україні зумовлені тривалою окупацією Донбасу, де розташовані багато підприємств вугільного сектору та інших енергоємних галузей. Але не в результаті ефективної кліматичної політики.
Відсутність амбітної кліматичної політики відображається у низькому рейтингу в секторі ефективності національної кліматичної політики, де Україна лише на 49 місці одразу після Російської Федерації.
Національні експерти та експертки критикують країни за відсутність плану поступового припинення використання вугілля та однозначної цілі щодо скорочення викидів до «нуля», враховуючи поглинання, до 2050 року. Ціль України на 2030 рік щодо скорочення викидів парникових газів передбачає можливість росту цих викидів майже в 2 рази порівняно з поточним рівнем. Таким чином, політика щодо скорочення викидів парникових газів та відновлюваної енергії оцінюється як несумісна із утриманням підвищення температури значно нижче за 2°C.
