Одна з важливих складових щорічних кліматичних переговорів ООН – гендерна рівність і права людини в контексті кліматичної справедливості. 10 грудня на СOP25 став тематичним днем гендеру.
Але,що цікаво: саме в цей день вся увага на переговорах була прикута до виступів міністрів на найвищому сегменті Конференції. Питання до Секретаріату РКЗК ООН, яку ( належну) частку публічної уваги вони готові віддати питанням прав людини і гендерної рівності (?).
Цьоріч, фокус уваги дещо зсунутий з класичних питань: як впливає зміна клімату і забруднення на жінок у різних регіонах.
Відомо, що жінки, особливо представниці корінних народів та кольорові жінки, першими відчувають на собі наслідки зміни клімату. Насамперед, вони страждають від нестачі води. Адже саме жінки у країнах, що розвиваються, відповідальні за забезпечення своїх родин питною водою. Вони можуть витрачати по 20 годин на тиждень, щоб наносити вдосталь води до своїх домівок. Зі зміною клімату і водною кризою, яка посилюється, ця ситуація ще погіршуватиметься. Це тільки один з багатьох прикладів.
В Україні питання становища жінок в умовах зміни клімату теж актуальне, його не можна назвати врегульованим. Жінки мають менше ресурсів для адаптації до наслідків зміни клімату, часто обмежені у мобільності пересування і свободі вибору місця проживання через піклування про дітей і старших людей. Вони зачасту залежні матеріально від інших членів родини. Їх здоров’я страждає сильніше, але при цьому, саме жінки приділяють більше уваги питанням збереження довкілля і заощадженню ресурсів. Більшість кліматичної спільноти в Україні – жінки!
Саме тому у Мадриді на COP25 лунають заклики перестати розглядати жінок як жертв кліматичної кризи, а радше як силу для її вирішення. Для цього необхідно дати жінкам долучитися до прийняття відповідних рішень щодо зміни клімату у своїх громадах, країнах і почути їх промови на міжнародних кліматичних переговорах. Жінки досі складають мізерно малу частку у складі офіційних делегацій урядів на кліматичних переговорах. Більшість делегацій очолюють саме чоловіки.
Мимоволі формується питання: чи не чоловічі рішення призвели нас до сьогоднішньої кліматичної кризи?
Приклад успішної політики, що вела саме жінка – Прем’єр Міністерка Нової Зеландії Джасінда Ардерн. Вона запропонувала відійти від показника ВВП для вимірювання успішності розвитку країна, а використовувати натомість показники рівня щастя та добробуту (Happiness Index).
Це чудовий приклад, але він, на жаль, скоріше виняток. Жінки досі виборюють своє право вголос заявляти, що зміна клімату і соціальна несправедливість, внаслідок інтенсивного видобутку викопного палива, роблять їх життя гіршим. Останнім часом спостерігається збільшення випадків переслідування кліматичних та екологічних активістів і активісток, особливо в країнах Латинської Америки.
Вже існує прийнята спеціальна міжнародна конвенція – Escazu Agreement. Але, жінок продовжують звинувачувати у перешкоджанні економічному розвитку. Поза законом стоїть жіночий активізм і боротьба за чисте довкілля для себе і своїх дітей, їх залякують, катують, вбивають.
Прямо у холі переговорів, була проведена акція в пам’ять загиблих активістів і активісток “Light for defenders”, які віддали своє життя на захист природи. В 2018 році було відомо 164 випадки вбивства активістів і активісток, серед яких багато представниць саме корінних народів.
Тож, закликаємо приділяти достойну увагу адаптації до змін клімату вразливих груп. Особливо підтримувати в цьому жінок.
На фото у матеріалі: прекрасні учасниці Міжнародної кліматичної конференції ООН у Мадриді.
Джерело: Flickr UNclimatechange
Авторка: Оксана Алієва, Фонд імені Гайнріха Бьолля в Україні
