Як країнам боротися з глобальним потеплінням. А не робити вигляд

Країни визначають власні кліматичні цілі

Ми всі в одному каное. Підвищення глобальної температури у 2019 році за різними оцінками вже сягнуло 0,8-1,1 градуса за Цельсієм. Щоб врятувати ситуацію, країни домовились скорочувати викиди, підписавши Паризьку угоду до Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (РК ЗК). Для її виконання країни розробляють цілі зі скорочення викидів – Національно визначені внески (НВВ) зі скорочення викидів парникових газів, які подають до секретаріату Конвенції. Україна подала свій перший документ з планами зі скорочення викидів у вересні 2016 року.

Перший НВВ України отримав оцінку “незадовільно” від громадських екологічних організацій, тому що він передбачає можливість росту, а не скорочення викидів до 2030 року майже у два рази у порівнянні з поточним рівнем. Зараз рівень викидів України сягає приблизно 32-34% від їх рівня у 1990 році. Ціль першого поданого НВВ: у 2030 році Україна має не перевищити 60% викидів від їх рівня у 1990 році.

Зараз в Україні відбувається процес перегляду своєї кліматичної цілі в рамках проєкту за підтримки ЄБРР. Згідно з Указом Президента, процес розробки нової цілі має бути завершений не пізніше 30 вересня 2020 року. Поки все по плану. Секретаріат РК ЗК просить країни подати свої оновлені цілі не пізніше цього терміну, аби мати достатньо часу на їх аналіз перед наступними переговорами країн СОР 26 у Глазго. Після оцінки НВВ кожної країни буде підготований спеціальний узагальнюючий звіт (synthesis report), що “розкаже” на скільки цього достатньо для протидії подальшим кліматичним змінам.

В цілому, в рамках Паризької кліматичної Угоди передбачається, що країни будуть подавати свої цілі зі скорочення викидів кожні 5 років, але Секретаріат ООН пропонує наступний раунд подання провести у 2020 році. І тут є певна невизначеність. Ті країни, які подали свої цілі у різний час (в проміжок з 2016 по 2019 рік), мають переглянути їх через 5 років. Але їх закликають зробити це разом з іншими раніше – у 2020 році. Мета — синхронізувати терміни, аби всі країни почали подавати дані одночасно і згідно з узгодженою формою. Це значно полегшить оцінювання амбітності поставлених країнами цілей, їх можна буде порівнювати, а головне – вирахувати, до якого рівня потепління нас “ведуть” нові п’ятирічні цілі країн. Разом з тим, не всі країни хочуть знову переглянути свою ціль і спільно подати її у 2020-му.

Згідно з доповіддю ООН про розрив у рівнях викидів 2019 року та згідно зі  звітом про 1,5 градуси Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (IPCC), поточні цілі країн (185 країн станом на грудень 2019 року подали свої НВВ), ведуть планету на 3,2-3,5 градуси потепління до 2100 року. В той час як глобальна ціль Паризької Угоди — втримати підняття температури на рівні не більше 1,5 градуси за Цельсієм.

Радісна новина в тому, що при перегляді своїх цілей, країни не можуть поставити цілі менш амбітні, ніж попередні, а мають переглядати їх тільки у бік більш інтенсивного скорочення викидів.

Що таке вуглецева нейтральність, та як скорочувати викиди не скорочуючи?

На цьогорічних переговорах у Мадриді (СОР25) наголошують на результатах того ж звіту IPCC про 1,5 градуси. Згідно з ним, єдиний шлях утримати глобальне потепління в рамках 1,5 градуси до кінця століття – всім країнам досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року.

Що це означає? Всередині країни рівень викидів парникових газів має дорівнювати рівню їх поглинання лісами, болотними та іншими екосистемами. Для цього важливо під час підготовки НВВ країни звертати особливу увагу на заходи, спрямовані на природні рішення (nature based solutions). Деякі експерти пропонують сюди додавати «негативні викиди» – тобто штучне поглинання вуглецю з атмосфери спеціальними установками (Carbon Capture Storage). Але екологічні організації та групи фахівців переконані, що це призведе лише до закріплення статусу-кво і дозволить надалі викидати багато парникових газів. “Прикриватися” тим, що їх можна буде вловити з атмосфери. Наприклад, уряд Норвегії заявив, що у 2030 році скоротить викиди до рівня 40-50%, у порівнянні з їх рівнем у 1990-му, досягне вуглецевої нейтральності до 2050 року. Але що стоїть за цим?

Насправді, Норвегія планує скоротити викиди лише частково, решту скорочення хочуть продемонструвати завдяки технологіям уловлювання вуглецю та реалізації проєктів зі скорочення викидів в інших країнах (так званий carbon offsetting). Але як тоді ці інші країни досягнуть «нуля викидів», якщо їх скорочення зарахується Норвегії?

Справжня вуглецева нейтральність у 2050 році має стати ядром при підготовці всіх майбутніх національно визначених внесків країн. Вуглецевий бюджет планети складає 420-770 Гт СО2-еквіваленту для досягнення цілі потепління не більше ніж на 1,5°C. При нинішніх річних викидах у 42 Гт залишається лише 12 років, поки цей вуглецевий бюджет буде вичерпаний. Отже, до 2030 року рівень викидів у світі повинен впасти до 25-30 Гт на рік.  Для цього країни, і Україна також, мають порахувати, що потрібно зробити вже до 2030 року, щоб досягти «нуля викидів» у 2050-му. Зробити це на основі кращих технологій. НВВ кожної країни до 2030 року має стати проміжним кроком для досягнення довгострокової мети. Щоб розрахувати, яким саме чином скорочувати викиди, країни проводять оцінку технологічних потреб (Technology Needs Assessment).

Планувати спільно – спільно реалізувати

Важливою складовою при підготовці країнами своїх національних цілей зі скорочення викидів, є адаптація до наслідків зміни клімату. Заходи з адаптації мають стати складовою Плану дій з досягнення НВВ. Необхідно передбачити роль субнаціональних зацікавлених сторін у цьому процесі. Що мають робити міста, бізнес, громадськість для скорочення викидів? Аби знайти правильну відповідь, вони мають бути залучені до процесу розробки Національно визначених внесків своєї країни, та розуміти, хто що має робити для досягнення спільної національної мети. Цей процес формування кліматичної цілі має супроводжуватись гендерним аналізом: як впливатиме досягнення цілі зі скорочення викидів на становище жінок? Чи залучені вони у відповідні процеси зі скорочення викидів та адаптації до змін клімату?

Заявили, треба діяти!

Не менш важливим кроком після розробки цілей є їх виконання. З цим пунктом складно, особливо в Україні. Є безліч прикладів з різних країн за часів дії Кіотського протоколу, коли цілі зі скорочення викидів залишились лише цілями, а не реальним зменшенням рівня викидів. Виконання має супроводжуватись постійним оцінюванням ефективності результатів. Інакше існує ризик при високих цілях опинитись в скрутному становищі, здивовано озиратись у 2029 році, чому нічого не робили ці 9 років.

Найголовніше, всі країни мають діяти разом, і переслідувати не тільки внутрішні інтереси. Фокусуватися на збереженні клімату і планети. При колективному підході, всі країни одночасно мають поставити цілі досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року (із проміжною кліматичною ціллю у 2030 році), постійно оцінювати виконання поставлених перед собою цілей та оновлювати їх.

Авторка: Оксана Алієва, координаторка програми “Зміна клімату і енергетична політика” Фонду ім. Г. Бьолля, Бюро Київ — Україна

  • Добавить в Словарь
    • Новый список слов для Украинский -> Английский…
    • Создать новый список слов…
  • Копировать
Маєте що додати? Не згодні з якимось із цих пунктів? Просимо залишити ваш коментар у цій короткій формі: https://forms.gle/oE4E5RQETFe2BCYv6