Українські біосферні зони потребують порятунку від руйнівного та неконтрольованого антропогенного впливу та впливу наслідків кліматичної зміни. Для відновлення деградованих функцій екосистем необхідна адаптація заповідних зон. І саме цим займається Фонд Мікаеля Зуккова спільно з Центром економіки та управління екосистемами при Університеті сталого розвитку Еберсвальде. Що і як саме вони роблять, аби врятувати біосферні резервати «Деснянський», «Шацький» та «Розточчя»?.
Обрані біосферні резервати – це близько 210 000 га заповідної території: луки, болота, ріки, озера, ліси, гори, які потребують адаптації на основі екосистемного підходу.
«Ідея проєкту у тому, аби екосистемні функції, які були закладені природою, підсилити або ж повернути тим екосистемам, які були деградовані. Тобто акцент іде на розгляд екосистеми не тільки з боку ресурсних послуг, таких як їжа, вода, паливо, а й з точки зору культурних, регулювальних екосистемних послуг, до яких належить і реагування на зміну клімату» – розповідає Анатолій Смалійчук, координатор проєкту.
Екосистемні послуги – це ключові для добробуту людини послуги, що дає природа: вода, продукти харчування, захист від стихійних лих, очищення повітря, місце для відпочинку, розвитку культурного та наукового потенціалів.
Екскурсія з групою експертів та стейкхолдерів після семінару MARISCO в червні 2019 р. в Шацькому БР. Автор фото: Аксель Шик (Axel Schick, HNEE)
У проєкту, що триває з 2018 року, є три основні цілі:
- підвищити рівень обізнаності місцевого населення про зміну клімату та адаптацію на основі екосистемного підходу;
- створити стратегії розвитку людського потенціалу та розбудувати мережі зв’язків;
- напрацювати пропозиції з упровадження принципів екоадаптації до національного природоохоронного законодавства.
Просторовий аналіз територій включав комплексну діагностику району, у тому числі виклики функціональності екосистеми, обумовлені зміною клімату та землекористуванням, а також опис потенційних екосистемних стратегій адаптації до зміни клімату.
Спільно з місцевими мешканцями і стейкхолдерами було обрано 5 стратегій:
- наближене до природи лісівництво,
- відновлення природного стану водноболотних угідь,
- підвищення екосвідомості населення,
- підтримка регулюючої здатності зелених ділянок тощо.
Під ці обрані стратегії було розроблено конкретні проєкти, які поступово починають реалізовувати.
Проєкт «Повторне зволоження та відновлення заповідного болота «Заливки» на території Біосферного резервату «Розточчя»
Проєктом заплановане повторне зволоження та відновлення заповідного болота, яке було осушене понад 50 років тому.
У рамках проєкту тут провели гідрологічне, ботанічне, зоологічне, біоценотичне обстеження. Провели геодезичні роботи і визначили місця влаштування загат і водорозподільних канав.
Підтоплення болота допомагає також впоратися з підземними пожежами, які спалахували на території резервату. У липні 2021 року на каналі вже змонтували дві загати. Місця обрали за перепадом рельєфу та напрямом течії. Загати гальмуватимуть потік води.
«Дуже важливо зберігати болота, адже для біорізноманіття болота мають важливе значення. Що більша вологість, то більше тут буде біорізноманіття. Наприклад, тут довгий час не було бобрів, але їхня популяція відновилися і вони допомагають зберігати воду на території «Заливок», будуючи свої власні загати», – зазначила Любов Горбань, наукова співробітниця у заповіднику «Розточчя».
Також фахівці заклали мережу спостережних міні-свердловин для моніторингу рівня ґрунтових вод.
«На території болота ми встановили вертикально 30 труб, за допомогою яких будемо проводити гідрологічний моніторинг. Вода дуже повільно, але «підходить». Ще торік ми могли ходити тут і не відчувати води під ногами, тепер пройти можна тільки в чоботах», – розповідає Андрій Михнович, доцент географічного факультету Львівського університету, один із виконавців пілотного проєкту.
Проєкт «Створення полезахисних смуг у фермерському господарстві «Адоніс» на території Біосферного резервату «Розточчя»
Місцева вчителька і співвласниця ферми висадила дерева та кущі, аби зменшити негативний вплив вітрів та ерозійних процесів. Проєкт також допоможе покращити водний баланс та температурний режим на території, водночас заохочує аграріїв до природоохоронної діяльності та зменшення внесення мінеральних добрив.
«Ми висадили більше як 3000 дерев, висіяли багаторічну траву та квітучі рослини. Вибирали дерева, характерні для нашої місцевості: дуб, липа, клен, калина та горобина. І ми не помилилися, бо їм тут комфортно», – розповідає Леся Коваль, менеджерка місцевого фермерського господарства «Адоніс».
Восени тут провели мульчування, щоб підготувати землю до висадки дерев. Це зробили за допомогою соломи, яку зібрали після збору пшениці. Це зупинило ріст бур’янів і допомогло зберегти вологість ґрунту. Також мульчування запобігає перегріву ґрунту влітку і промерзанню взимку.
«Видно було, що попрацювали бактерії, землю була розпушена, не потрібно було давати міндобрива. Навесні ми висадили дерева. На цьому етапі ми доглядаємо за рослинами, прополюємо, спостерігаємо, щоб вони мали доступ до сонця», – розповідає Леся Коваль.
Проєкт «Рекультивація антропогенно порушених земель як метод адаптації»
Його метою є очищення території, яка постраждала від сірчаного виробництва у с. Старичі, де відкритим способом видобували сірку та зливали хімічні розчини декілька десятків років тому.
«Після сірчаного виробництва на території утворилася кірка. Щоб щось тут росло, ґрунту необхідний кисень. Саме кірка, утворена зверху, блокувала доступ кисню і ріст дерев та трави», – розповідає виконавець проєкту, науковець «Львівської Політехніки» Степан Качан.
Відтак, виконаці проекту вже зняли верхній шар землі і розрівняли територію. Після цього привезли родючий ґрунт і восени 2021 року висаджуватимуть дерева.
«На таких уражених територіях гарно ростуть берези та сосни. Саме їх і плануємо висадити та виростити 1000 дерев. Також пристосуємо територію до водної і вітрової ерозії», – каже Степан Качан.
Частина проєктів у же профінансовані та перебувають на стадії фінального втілення.
Екскурсія з групою експертів та стейкхолдерів після семінару MARISCO в червні 2019 р. в БР Розточчя. Автор фото: Аксель Шик (Axel Schick, HNEE)
