Голова УКМ Оксана Мар’юк: “Потрібно невідкладно розробити плани реалізації задекларованих у COP26 намірів”

У Глазго Україна підписала ряд важливих ініціатив, що є кроком вперед, тепер потрібно невідкладно затвердити відповідні документи Урядом та розробити плани реалізації задекларованих намірів.

У «Кліматичному пакті Глазго» країни підтримали прагнення утримати глобальне потепління на рівні 1,5 градуси, включаючи зменшення викидів вуглекислого газу на 45% до 2030 року відносно рівня 2010 року.  Водночас кліматична ціль України до 2030 року передбачає скорочення викидів лише на 7% порівняно з 2019 роком. Що й не дивно, враховуючи відсутність послідовності держави у підтримці таких основних інструментів скорочення викидів парникових газів як енергоефективні заходи і перехід на ВДЕ.

Розвитку ВДЕ в Україні заважає відсутність підтримки з боку державних інституцій. Затримується запровадження системи “зелених” аукціонів, затримується розвиток систем накопичення енергії. Інвестори втрачають довіру до держави через невиконання домовленостей по “зеленому тарифу”, який був гарантований Законом. 

Вже 2 роки триває фінансова криза ринку ВДЕ. Станом на 11.10.2021 заборгованість “Укренерго” перед ДП “Гарантований покупець”, яка є джерелом розрахунків за “зеленим” тарифом, становила 25,1 млрд грн. Лише минулого тижня ДП “Гарантований покупець” почало виплачувати борги виробникам електроенергії з ВДЕ за рахунок коштів, отриманих НЕК “Укренерго” від продажу “зелених” облігацій.

 

В Україні прийнято Закон “Про енергетичну ефективність”, водночас в містах розвалюється система центрального теплопостачання, яка є критично важливою для переходу міст на ВДЕ. 

6,5 млн. мешканців багатоповерхівок, які не мають ОСББ, а також власники приватних будинків не мають можливості отримати державну підтримку на енергоефективні заходи, оскільки Фонд енергоефективності наразі працює виключно з ОСББ, які складають лише 18% усього багатоквартирного житлового фонду. 

Україна зобов’язалася закрити всі державні вугільні електростанції до 2035 року, однак ми спостерігаємо щорічне виділення 4-5 мільярдів гривень на вугільну галузь, в тому числі субсидування збиткових вугільних шахт, за що Україну не раз критикували іноземні партнери. 

У Глазго Україна підписала Декларацію про стале лісо- та землекористування. Водночас наразі в середині країни є проблема збереження цінних лісів, які ми маємо. Ліси є природним поглиначем і утримувачем парникових газів, тому їхня роль в протидії кліматичній кризі дуже важлива. Нажаль, в Україні поширена практика масового вирубування лісу без урахування довгострокових наслідків. Наприклад, на гірському масиві Свидовець хочуть зрубати 400 га лісу щоб побудувати гірськолижний курорт. І не держава, а активісти стали на захист цього куточку дикої природи і в понад 3 роки в суді відстоюють ліси Карпат.

Важливою є наявність довгострокового бачення у розробці і впровадженні державної та місцевої  кліматичної політики, яке передбачатиме пом’якшення викидів та адаптацію до зміни клімату у всіх секторах економіки. В жовтні затверджено Стратегію екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату, в розробці знаходиться Стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 року.

Чинні законодавство, плани і програми мають узгоджуватися з довгостроковими стратегіями та закріплювати зобов’язання відмови від вугілля, захисту природних біосистем та досягнення вуглецевої нейтральності. 

Кліматична політика – це питання не лише Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів, вона має бути зобов’язуючою та впроваджуватися всіма міністерствами та органами виконавчої влади.

До цього процесу потрібно також активно залучати громади, щоб їхні енергетичні та кліматичні плани відображали політику держави та забезпечували досягнення поставлених державою кліматичних цілей.

Критично важливо, щоб впровадження кліматичної політики не залежало цілком від іноземної фінансової допомоги та приватних інвестицій. Україні потрібно закладати у державний бюджет обов’язкові статті видатків для реалізації заходів із пом’якшення і адаптації до зміни клімату, чого наразі не відбувається. 

Варто зазначити, що в Глазго однією з центральних тем було питання питання втрат і збитків від зміни клімату. Це ті негативні наслідки зміни клімату, до яких неможливо адаптуватися.  В Україні про це зовсім не говорять  і не  ведуть облік шкоди, спричиненої кліматичною кризою, що унеможливлює отримання правдивої інформації про стан довкілля. 

Досі у держбюджеті не передбачено окремої програми на запобігання негативних наслідків стихійних лих (пожеж, повеней), які є проявами зміни клімату, хоча загальна сума збитків у 2020 році становила 9 916,7 млн.грн. в порівнянні з 1 626,7 млн.грн у 2019 році.

Кліматична конференція завершилася, але робота над поставленими цілями лише починається. Кліматична політика має бути наскрізною і всі органи влади мають спільно і злагоджено працювати, щоб всередині країни досягалися цілі і виконувалися зобов’язання, взяті Україною перед міжнародною спільнотою.

Маєте що додати? Не згодні з якимось із цих пунктів? Просимо залишити ваш коментар у цій короткій формі: https://forms.gle/oE4E5RQETFe2BCYv6