Дерусифікація в енергетиці: стратегія відмови від російських енергоносіїв

Катерина Книш, керівниця аналітичного департаменту Секретаріату УВЕА, проаналізувала для Української кліматичної мережі, що роблять Європа та має робити Україна для відмови від експорту енергоджерел з рф.

«…Ми можемо замінити російське викопне паливо, працюючи сьогодні на трьох рівнях: перший рівень – питання попиту або ж політика енергоефективності, другий рівень – питання пропозиції (постачання енергії) або ж диверсифікація постачальників і, третій рівень – прискорення «зеленого» енергетичного переходу та залучення відповідних інвестицій», – саме такими словами Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн відреагувала на публікацію Плану RePowerEU, який описує чіткі кроки по відмові Європи від російських енергоносіїв до 2027 року.

Путінський режим сильно трансформує світовий енергетичний ринок. Широкомасштабна війна, розгорнута росією проти України, демонструє, з одного боку, наскільки Європа та Україна були залежними від російських енергоносіїв і, з іншого боку, наскільки вони були вразливими, покладаючись у питанні імпорту енергоносіїв виключно на російську федерацію. Саме тому ключовим питанням сьогоднішньої енергетичної політики України та Європи, яка є другим імпортером російських енергоджерел у світі, є чимшвидша мінімізація, а то і повна відмова, від російського «кривавого» викопного палива.

 

Що вже зробила Європа?

Окрім накладання санкцій на енергетичний сектор росії та існування в Європі відвертих противників зупинки енергетичного імпорту з росії, Європа вже здійснила достатньо кроків для запуску процесу із відмови від російських енергоносіїв. Наприклад, якщо у минулому році імпорт російського газу європейськими країнами становив 40%, то вже станом на квітень 2022 року даний показник впав до 26%. Свою газову «незалежність» Європа прагне забезпечити, зокрема, через наповнення власних газових сховищ. Станом на травень, підземні сховища природного газу (ПСГ) в Європі заповнені на 35,4%, що більше, ніж було у 2021, 2018, 2017 та 2015 роках. Швидкість заповнення сховищ збільшилась з 0,2 до 0,4 п.п, і якщо такий темп збережеться, то, за даними експертів, європейські ПСГ будуть заповнені на 90% вже через 4,5 місяці, що дасть можливість країнам Європи безпроблемно пережити опалювальний сезон. Окрім того, низка країн Європи зараз заговорили про перспективи реанімації різних проєктів із будівництва нових газопроводів, незалежних від росії.

Щодо російської нафти, яка складає 50% експорту росії, то в даному питанні країни ЄС зараз будуть покладатись на США, які зацікавлені не лише у відновленні свого нафтового іміджу «передовика», але й у стабільній ситуації із цінами на глобальному ринку нафти. За даними Rystad Energy, цього року американські сланцеві нафтові компанії отримають близько 180 млрд дол, що більше, ніж їх загальний дохід за останні 20 років. Так, у квітні 2022 року до іспанського порту Більбао, уперше за шість років (!), прибув супертанкер з приблизно 2 млн барелів американської нафти. У травні американський нафтовий танкер мала зустрічати і Німеччина. Окрім того, уряд США зараз працює над зняттям нафтового ембарго з Венесуели та Ірану, що значно додасть нафтових постачальників у світі. Важливим нафтовим джерелом для Європи зараз стане і ОПЕК, адже країни картелю вже проговорили можливість нарощення видобутку нафти.

Тобто на європейському рівні, країни не лише встановлюють довгострокові цілі з енергетики, наприклад щодо розвитку біоенергетики чи технологій «зеленого» водню, але й реалізують достатньо короткострокові заходи із скорочення енергетичного впливу росії: об’єднуються в рамках спільних енергетичних проєктів, нарощують власні запаси енергоносіїв, відмовляються розвантажувати танкери із російськими енергоджерелами, будують додаткові термінали, тощо. Проте це дії, які забезпечать виживання Європи у короткостроковій перспективі.

Сонячна ферма в Баварії. Фото: Der Spiegele

У довгостроковій перспективі

Якщо ж говорити про довгострокову перспективу, то одним із рішень по відмові від російського палива є пошук альтернатив, якими на сьогодні є відновлювані джерела енергії та енергоефективні технології. Так, в колі міжнародних експертів сьогодні триває дискусія щодо продовження або збільшення використання вугілля і атомної генерації як доступних альтернатив російському паливу. Проте ці погляди також є короткостроковими через зношеність європейських ТЕС і АЕС, а тому можуть вважатися виключно перехідними генераціями на шляху до «зелених» джерел енергії. Розуміючи це, Європа опублікувала і збирається прийняти План RePowerEU, який не просто визначає відновлювану енергетику як «сферу суспільного інтересу» Європи, але й робить саме відновлювані джерела енергії основою незалежного існування Європи від російського палива.

 

Що для України?

Ті три рівні, про які сказала Урсула фон дер Ляєн – енергоефективність, диверсифікація постачання енергії та розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) – можна вважати основоположними не лише для країн ЄС, але й для України.

Уряд України, в особі Міністерства енергетики України, долучився до розробки даного Плану RePowerEU і сьогодні чітко заявляє, що післявоєнна відбудова енергетичного сектору України має засновуватися на відмові від імпорту російського палива відповідно до принципів Європейської Зеленої Угоди, Плану Fit for 55 та RePowerEU, тобто за рахунок розвитку таких «зелених» джерел енергії як вітер, сонце, мала гідроенергетика, біоенергетика та «зелений» водень.

Дністровська ВЕС. Фото: УВЕА

Крок 1. Енергоефективність

Енергоефективність є на сьогоднішній день найшвидшим і найефективнішим способом боротьби із залежністю від російських енергоресурсів, адже майже половина газу, наявного в Україні, споживається житловим сектором. Сьогодні в Україні, як на рівні органів місцевого самоврядування, так і на рівні окремих підприємств, активно впроваджуються такі енергоефективні заходи, як утеплення фасадів та покрівель комунальних/некомунальних будівель, замінюються двері та вікна на більш енергозберігаючі, встановлюються системи опалення на основі біопалива або ж вітрових і сонячних енерготехнологіях, використовується сучасне освітлення, ведеться комерційний облік теплової енергії та водопостачання тощо.

Проте, враховуючи сучасні реалії, запровадження таких енергоефективних заходів на добровільній основі не виглядає ефективним. Сьогодні потрібно переглянути дану політику і встановити більше регуляторних вимог з даного питання, наприклад, через накладання конкретних зобов’язань для комунальних об’єктів, як це зроблено в Європі. Окрім того, враховуючи те, що значна кількість будівель буде відбудована після війни, за рахунок правильної енергетичної політики рівень енергоефективності в Україні може значно зрости. Додатково в питанні енергоефективності варто згадати про електрифікацію транспортного сектору та використання когенераційних установок.

Варто також нагадати, що якщо Європа була залежною лише від російських нафти та газу, то Україна до березня 2022 року залежала від росії ще й в електроенергетичному секторі. Інтеграція української енергосистеми з європейською мережею ENTSO-E не лише позбула Україну від даного ланцюга і дала можливість стати експортером електроенергії до Європи, але й заклала підґрунтя для модернізації наявної інфраструктури та оновлення електричних мереж, що також відповідає політиці енергоефективності.

Металургія – один з найбільних отримувачів електроенергії. Ливарний завод у Крефельді. Фото: Der Spiegele

Крок 2. Розвиток ВДЕ

І в питанні енергоефективної політики, і в питанні оновлення інфраструктури, передовим для досягнення енергетичної незалежності України є розвиток відновлюваних джерел енергії. Україна володіє значним потенціалом з розвитку вітрової енергетики, як наземної, так і морського базування, та сонячної енергетики; має достатньо водного ресурсу для будівництва малих гідроелектростанцій; є багатою на біоресурси; визначається Європою майбутнім хабом із виробництва «зеленого» водню, який може використовуватись для декарбонізації усіх галузей енергетики.

Усі ці технології є основою енергетичної незалежності та інвестиційної привабливості, а з огляду на те, що Уряд України дбає про балансування даних технологій через, наприклад, узаконення систем накопичення та зберігання енергії, ще й стають все більш інфраструктурно прийнятними. Окрім того, в Україні є потенціал для будівництва гібридних електростанцій (вітер+сонце+СНЕ), які направлені як на збалансування попиту і пропозиції, так і на підвищення частки ВДЕ в енергоміксі.

Новотроїцька ВЕС. Фото: УВЕА

Зменшення енергетичного впливу росії і відмова від її «брудного» та «кривавого» палива є найсильнішим ударом для економіки агресора, яка існує за рахунок експорту енергоджерел. Заміщення російського палива відновлюваними джерелами енергії є найбільшою безвихіддю для росії, яка втрачає, таким чином, значний важіль силового впливу, включно з ядерним тероризмом.

За умови сильної політичної волі, значних інвестицій та державної підтримки, енергетичні ринки Європи і України є достатньо гнучкими та відкритими для того, щоб не залежати від російських енергоресурсів. Зате питання, чи зможе росія знайти собі нового енергопокупця, залишається риторичним…

Маєте що додати? Не згодні з якимось із цих пунктів? Просимо залишити ваш коментар у цій короткій формі: https://forms.gle/oE4E5RQETFe2BCYv6