Кліматичний саміт СОР27 завершився 20 листопада, на 1,5 доби пізніше, ніж очікувалось. Цьогорічна зустріч запам’ятається рішенням про створення Фонду фінансування збитків і витрат від наслідків зміни клімату для вразливих країн, яке значною мірою було покликано заспокоїти обурення кліматичної спільноти від відсутності прогресу в питаннях підвищення амбіцій щодо скорочення викидів і мобілізації кліматичного фінансування. Україна була активно представлена на саміті, вперше мала свій павільйон і внесла в кліматичний порядок денний тему російської агресії, проаналізували Ілля Єременко та Оксана Алієва для Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна.
Невиправдані очікування
Від повного невиправдання очікувань СОР27 врятувало лише рішення про створення механізму для фінансової компенсації втрат і збитків, спричинених зміною клімату, якого десятиліттями вимагала громадськість і найбільш вразливі країни. По решті питань прогресу не досягнуто або ж відбувся регрес: у тексті фінального рішення зменшили значущість цілі утримання підвищення глобальної температури в межах 1,5 градуса за Цельсієм, продублювали з рішення СОР26 текст «зменшення використання вугілля» замість повної відмови та не згадали інші види викопного палива. Також занепокоєння кліматичної спільноти викликали відсутність плану з посилення кліматичних цілей та ризик подвійного обліку одиниць скорочення викидів.
На переговорах у Глазго в 2021 році країни домовилися зосередитися на «нижній межі» Паризької угоди — утриманні підвищення температури в межах 1,5 градуса за Цельсієм до кінця століття, оскільки «верхня (допустима) межа», тобто потепління на 2 градуси, призведе до значно більших втрат і загроз. До зустрічі під час СОР27 країни мали оновити свої цілі зі скорочення викидів, які б повернули світ на більш безпечну траєкторію потепління. Це зробила лише незначна частка з майже 200 країн. Рішення СОР27 приділяють цілі в 1,5 градуса менше значення: пакт Глазго згадував ціль у 1,5 градуса в розділі «скорочення викидів», а рішення СОР27 перенесли її у розділ «наука».
У процесі переговорів загалом були часті спроби повернути в текст рішень «слабшу» ціль — утримання потепління в межах 2 градусів. Понад це, в останні години переговорів з тексту рішення забрали формулювання про досягнення максимуму викидів не пізніше 2025 року. У підсумковому зверненні до учасників конференції, Алок Шарма, організатор Пакту Глазго, з помітним розчаруванням зазначив: «Ми маємо невтомно боротися, щоб зберегти досягнення Глазго. …Ми об’єдналися з багатьма країнами, щоб запропонувати низку заходів для досягнення максимуму викидів до 2025, як цього вимагає наука. Вони не потрапили в рішення переговорів».
Попри озвучену організаторами переговорів важливість цьогорічного саміту в Єгипті саме для Африки, адаптація до наслідків зміни клімату опинилася в тіні обговорень компенсації втрат і збитків та скорочення викидів. Потреба вразливих країн у заходах з адаптації до наслідків зміни клімату перевищує наявне фінансування в 5-10 разів, йдеться у звіті UNEP. Ці витрати сягнуть 160-340 млрд дол. США до 2030 року. Зважаючи, що поточна ціль з кліматичного фінансування на адаптацію і скорочення викидів сумарно в обсязі 100 млрд дол. США щорічно досі не була досягнута, то отримати належне фінансування на заходи з адаптації малоймовірно за поточних темпів погодження цілей і їх виконання.
Включення вимоги до розвинених країн подвоїти фінансування на адаптацію до 2025 року в Пакт Глазго було значним здобутком. Але рішення СОР27 не наповнили цю обіцянку конкретним змістом, зберігаючи сумніви щодо можливості її виконання. Розробка Глобальної цілі з адаптації, яка має бути прийнята на СОР28, рухалася складно, але вдалося погодити загальну рамку для цілі та пов’язати її елементи з висновками звітів ІРСС.
У ситуації, коли викиди від викопного палива можуть побити попередні рекорди, на СОР27 не вдалося включити в рішення текст про відмову чи скорочення використання викопного палива загалом. На цьому наполягали Індія, ЄС та інші країни, а проти виступили Росія, Іран та Саудівська Аравія. Наміри скорочувати використання вугілля залишилися без змін і не перетворилися на «відмову», що є необхідним з огляду на кліматичну науку. Поруч зі згадкою необхідності розвитку ВДЕ в рішенні переговорів з’явилося формулювання «низьковуглецеві енергетичні системи», що може бути використане для виправдання нових розробок у сфері викопного палива, інвестицій в атомну енергетику чи проєкти з уловлювання вуглецю. Можливо, причиною стала присутність на переговорах понад 600 лобістів нафтогазової галузі. Деякі африканські країни зацікавлені розвивати в себе видобуток газу, зокрема для заміщення російського експорту в Європі. Громадянське суспільство, зокрема і з цих країн, рішуче критикувало подібні наміри на СОР27.
Наступні переговори плануються в Об’єднаних Арабських Еміратах — одному з найбільших експортерів нафти у світі. Тому і на них не варто очікувати проривних рішень щодо викопного палива.
Альтернативою неможливості домовитися про відмову від викопного палива можуть стати добровільні зобов’язання країн. Данія та Коста Ріка створили на СОР26 Альянс без нафти й газу (Beyond Oil and Gas Alliance, BOGA). На цьогорічному саміті до Альянсу долучилися нові члени: Португалія, Чілі, Фіджі та Штат Вашингтон (США). Тувалу на СОР27 стала першою країною, яка приєдналася до Договору про нерозповсюдження викопного палива — ще одного добровільного зобов’язання, яке просувають громадські організації. Прогрес такого Договору є важливим для України та нашої безпеки. Скорочення попиту на викопні палива у світі впливатиме на можливість Росії знаходити нові ринки збуту на заміну європейським, а отже, отримувати кошти на фінансування війни.
Фінанси
Невиконання розвиненими країнами обіцянки в 100 мільярдів щорічного кліматичного фінансування підриває довіру до переговорного процесу. На фоні цього, на СОР27 країни почали обговорювати нову ціль з кліматичного фінансування, яка має з 2025 року замінити невиконану. Опублікований під час переговорів звіт ООН оцінює, що з 2030 року країни, які розвиваються, потребуватимуть 1,2 трлн зовнішнього фінансування на пов’язані з кліматом завдання. Відповідь на питання «Що саме вважати кліматичним фінансуванням» є суперечливою для різних країн, і розвинені країни надають перевагу не затверджувати конкретного визначення. Це дозволяє країні самостійно, без обмежень обирати зручну для неї форму фінансування.
СОР27 започаткував Партнерства для справедливого енергетичного переходу (Just energy transition partnerships, JETPs), призначені для фінансування реформи енергетики у країнах, які залежні від вугілля. Через цей механізм Індонезія отримає від G20 $20 млрд. Подібне фінансування на СОР26 у розмірі $8,5 млрд погоджено для Південної Африки. Втім, більша його частина є кредитами.
Рішення переговорів закликає до реформи системи міжнародних фінансових організацій і банків, яка б відповідала викликам зміни клімату. Барбадос, підтриманий Францією, Бразилією та ЄС, запропонував План Бріджтаун (Bridgetown Agenda), який містить перелік дій з реформування МФО, зокрема збільшення частки грантів на заміну кредитам найбільш вразливим країнам. Більш конкретні пропозиції щодо реформування будуть представлені у лютому на весняних зустрічах МВФ та Світового банку. Зміна підходів роботи МФО, в разі успішного втілення, матиме каскадний ефект для всієї світової фінансової системи, адже саме її неузгодженість з кліматичними викликами дозволяє отримувати кредити на технології викопного палива.
Офіційно представлена на СОР27 страхова ініціатива «Глобальний щит» (Global Shield insurance initiative) передбачає 210 млн євро швидкого фінансування, яке отримають країни, що постраждали від стихійних лих.
Вуглецеві ринки
З погляду фінансів однією з найцікавіших тем для України є робота вуглецевих ринків. Для нас це найбільш перспективна можливість отримувати фінансування на розвиток чистих технологій. Ринкові механізми передбачені Статтею 6 Паризької угоди. «Книга правил Паризької угоди» (Paris rulebook), погоджена у Глазго, визначила загальні умови їх функціонування. На СОР27 очікувалися лише технічні рішення та подальша деталізація правил роботи.
Стаття 6.2 передбачає торгівлю одиницями скорочення між країнами. Рішення СОР27 дозволило країнам самостійно визначати, яку інформацію про цю торгівлю вони роблять публічною. Хоча конфіденційність якоїсь інформації треба буде обґрунтувати, це все одно лишає простір для махінацій, які ставлять під загрозу досягнення цілей Паризької угоди. Попередник Статті 6, Кіотський протокол, не призвів до скорочення викидів зовсім. На основі згаданого рішення Україна може почати готуватися до переговорів з країнами, які фінансуватимуть «зелене відновлення» щодо можливої генерації одиниць скорочення викидів. Ймовірно, це допоможе залучити більше інвестицій. Наприклад, Швейцарія вже планує такі проєкти з електрифікації транспорту в африканських країнах.
Стаття 6.4 створює новий міжнародний вуглецевий ринок. Це дозволить проєктам зі скорочення викидів вуглекислого газу продавати компенсації (offsets), відомі як «одиниці скорочення викидів за статтею 6.4» (Article 6.4 Emissions Reductions / A6.4ER), для досягнення національних кліматичних цілей або для інших нормативних цілей.
Переговори на COP27 за статею 6.4 також включали визначення «поглинання» вуглецю (removals). Проєкти з поглинання в майбутньому також зможуть генерувати одиниці скорочення, тому важливим є визначення, що вважатиметься прийнятним, а що ні. Тривалий час у проєкті рішення були включені як дозволені заходи з геоінженерії океанів та інша сумнівна діяльність, що може призвести до негативних наслідків для екосистем і громад. Проте цей проєкт рішення не був схвалений на СОР27 і повернений на доопрацювання.
Ще один суперечливий момент стосувався одиниць скорочення A6.4ER, виданих без дозволу для використання відповідно до нормативних вимог покупців. Ці «несанкціоновані» одиниці скорочення були представлені ще на COP26, але не були чітко визначені чи обмежені. На COP26 країни погодилися, що країни-господарі повинні внести «відповідні коригування» до своїх інвентаризацій викидів у разі продажу кредитів за кордон, щоб запобігти «подвійному обліку» будь-яких скорочень. Важливо, однак, що неавторизовані одиниці скорочення були неявно виключені з цієї вимоги, залишаючи двері відкритими для приймаючої країни та покупців «подвійно враховуючи» будь-яке скорочення вуглецю. Хоча COP27 не повністю усунув цю можливість, такі одиниці скорочення називатимуться не «emissions reductions» (скорочення викидів), a «mitigations contribution emission reductions » і повинні використовуватися лише для досягнення національних цілей країни.
Стаття 6.8 стосується неринкових підходів, тобто усіх інших способів отримання фінансування на проєкти, пов’язані зі скороченням викидів. СОР27 продовжив роботу над настановами щодо цих підходів, розглянув наявні приклади та погодив план завдань на наступні два роки.
Майбутнє «Зелене відновлення» відкриє можливості для багатьох проєктів, що можуть отримати фінансування в рамках механізмів статті 6. Для цього українським зацікавленим сторонами варто розвивати спроможність щодо участі в них.
Втрати, збитки та довіра
Малоймовірним, хоча й очікуваним досягненням СОР27 стало створення механізму відшкодування втрат і збитків (іншими словами — кліматичних репарацій). Найбільш вразливі країни та громадянське суспільство вимагали цього від розвинутих країн багато років поспіль. Складність компромісу обумовлена різними очікуваннями країн Групи двадцяти (G20) щодо того, хто та скільки має заплатити за відшкодування збитків. СОР27 — це перші переговори, на яких це питання розглядалося в основній програмі.
Погоджений на переговорах фонд не має цілей щодо суми мобілізованих коштів та приймає добровільні внески. Потенційно, це можуть бути мільярди доларів. Однак, зважаючи на кількарічну затримку з досягненням цілі у 100 мільярдів кліматичного фінансування, знадобиться багато дипломатичного тиску, щоб фонд надавав дієву допомогу. Рішення СОР27 окреслює рамки роботи фонду та структуру управління; на визначення деталей і старт роботи піде ще декілька років. Крім того, СОР27 допоміг залучити 340 млн євро на компенсації втрат і збитків, більшість через ініціативу Global Shield.
Наростаючою проблемою для довіри є запроваджений РКЗК ООН у 1992 році поділ країн на «розвинені» і «такі, що розвиваються». До другої групи досі належать Китай, Індія та ОАЕ, які, по-перше, вже економічно потужні, а по-друге — спричинили значну кількість викидів і мають нести за них відповідальність. Водночас «розвинені країни», тобто ЄС, США, Канада і подібні, на думку Китаю, мають нести відповідальність за власні викиди з моменту індустріальної революції. Врешті-решт, це про гроші: хто має платити за вже нанесені збитки та уникнення майбутніх. Досягнення кліматичних цілей навряд буде можливим без співпраці найбільших забруднювачів — Китаю та США. Тому відновлення їх діалогу, на фоні геополітичної конкуренції, є позитивним кроком.
Щороку з’являється більше заяв про «нульові викиди» різних компаній, міст та інших неурядових акторів. На СОР26 було визначено спеціальну комісію, яка має оцінити «чистоту» таких обіцянок. Опублікований на СОР27 звіт виявив недоброчесність, «грінвошинг» низкиорганізацій, які заявили про «нуль викидів». Експертна група визначила низку вимог до кліматичних обіцянок неурядових акторів, щоб вони спиралися на реальне скорочення викидів. Міжнародна організація зі стандартизації розробить детальніші вимоги щодо визначення«нуль викидів». Українським містам і зацікавленим організаціям варто ознайомитися з цими вимогами, щоб бути готовими їх виконувати.
Інше
На переговорах 26 країн запустили Партнерство кліматичних та лісових лідерів (Forest and Climate Leaders’ Partnership, FCLP), мета якого — зупинити знеліснення та деградацію грунтів до 2030 року. Подібне партнерство створили і на СОР26.
41 громадська організація з Азії, Африці та Латинській Америці утворили альянс, щоб вимагати від урядів розширити кліматичне фінансування для потреб місцевих жіночих рухів.
Тема сільського господарства розглядалася на конференції з двох аспектів: 1) зменшення впливу фермерства на довкілля та скорочення викидів від с/г угідь; 2) продовольча безпека у зв’язку з погіршенням кліматичних умов. За ініціативою США та ОАЕ, низкакраїн домовилися спрямувати 8 млрд дол США на дослідження та тестування заходів зі зменшення впливу фермерства на клімат. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) оголосила про розробку до СОР28 дорожньої карти з адаптації продовольчих систем до вимог Паризької угоди, з урахуванням ризиків продовольчої безпеки.
У кліматичному переговорному процесі питання продовольства розглядаються в рамках Коронівійської платформи (Koronivia joint work on agriculture). СОР27 продовжив її діяльність на ще 4 роки. 15% глобальних викидів утворюються в секторі сільського господарства та продовольства. Європейські країни вже мають такі політики як «з ферми до виделки» (Farm to fork), спрямовані на більш стале виробництво їжі, менш розвинені не мають на це коштів, адже кліматично нейтральне вирощування їжі дорожче. Погодження нового плану роботи Коронівійської платформи просувалося зі значними розбіжностям та, за словами голів спеціальних переговорних органів, «Потребувало найбільшої кількості зустрічей, ніж інші питання на СОР27». Тема продовольчих систем частіше звучатиме в переговорному процесі, і вимоги до сільського господарства зростатимуть. У стратегіях розвитку сільського господарства та виробництва їжі Україна має на це зважати, оскільки експорт продовольства займає значну частку в торгівельному балансі.
Тема війни в Україні не була предметом переговорів, але створювала фон і контекст, в якому вони проходили. Зокрема, досить активно обговорювалося питання, наскільки російська агресія ставить під ризик енергетичний перехід у світі, при цьому Росія зверталась до маніпуляцій, що накладені санкції заважають їй скорочувати викиди. У своїх промовах дипломати часто зверталися до війни як до фактору нестабільності, що посилює кліматичні загрози. Промову Зеленського на переговорах цитували світові ЗМІ. Війна зв’язує можливості України активно працювати над темою скорочення викидів. З іншого боку, «зелене відновлення» і пов’язані з ним плани можуть надати імпульс для впровадження технологій з низькими викидами.
Роль України на СОР27
Визначною віхою в історії участі України в міжнародних кліматичних переговорах в рамках РК ЗК запам’ятається саме СОР27, де Україна вперше мала свій павільйон, а Росія, яка завжди була видимо представлена на подібних самітах, навпаки не була візуально присутня у виставковій площі.
Наявність такого простору в арсеналі дозволила не тільки привернути увагу світової кліматичної спільноти до України і нападу на неї Росії (хоча саме це було основною лінією візуального оформлення), але надати фіксований майданчик, куди звертались журналісти/ки, серед яких були представники/ці топ-медіа, як-от The New York Times, The Guardian тощо, та простір для зустрічей і заходів, що сприяло, зокрема, кращій співпраці та комунікації між самими представниками/цями України, які доїхади до Єгипту і представляли різні сектори: громадський, урядовий, бізнес і міжнародна підтримка.
Варто зазначити, що кількість заходів за участі представників/ць української громадськості була безпрецедентно великою цього року. І не лише завдяки програмі українського павільйону, яку здебільшого формували неурядові організації, а й активній роботі по включенню теми України, впливу російської агресії на світову енергетичну кризу і необхідності відновлення у порядок денний павільйонів дружніх країн, як-от Німеччини чи Північних країн. Українська кліматична мережа зробила детальний огляд подій павільйону.
Серед здобутків України на СОР27 варто відзначити, що поряд із класичним просуванням неприйнятності врахування Росією викидів на окупованих територіях України у власні звіти і кадастри, урядова делегація зайняла активну позицію щодо необхідності обрахунку викидів парникових газів і шкоди для довкілля від військової агресії Росії і притягнення останньої до відповідальності, в тому числі екологічних і кліматичних «репарацій». Зокрема, були представлені перші обрахунки шкоди для клімату під час офіційного сайд-івенту «Поводження з викидами, спричиненими військовими конфліктами, відповідно до РКЗК ООН». Також Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України під час свого перебування на теренах СОР27 оголосив про ініціативу української влади із запуску Глобальної платформи для оцінки збитків довкіллю внаслідок війн.
Серед інших заяв Міністра увагу привертає ще одна ініціатива щодо створення «Зелених зернових коридорів» та «кліматичного офісу». Проте варто зауважити, що у кліматичної спільноти викликає запитання відсутність детальної інформації, як ці плани будуть втілюватись, які країни готові долучитись чи вже долучились до зазначених ініціатив, як вони були сприйняті. Необхідність зменшення розриву між оголошеними планами та їх реалізацією проходить червоною ниткою через весь СОР27 і так само стосується проголошених українською стороною міжнародних ініціатив.
Іншим аспектом, який викликав занепокоєння під час СОР27, була надмірна присутність серед делегатів/ок від різних країн нафтогазових лобістів. Серед членів української делегації також були присутні представники як енергетичного бізнесу — компанії ДТЕК, які виступили партнерами українського павільйону, так і представники НАК «Нафтогаз», які зі свого боку були уповноважені брати участь на офіційних переговорних зустрічах від імені української сторони.
Одним із додаткових спостережень участі української сторони в кліматичних переговорах є необхідність врахування контексту, в якому ті відбуваються. СОР27 у Єгипті став «африканським», на чому неодноразово наголошували як організатори, так і учасники/ці, підкреслюючи, що увага має надаватись країнам, що розвиваються і найбільш вразливі до зміни клімату (багато з цих країн знаходяться саме на Африканському континенті).
В умовах, коли країни змагаються за кліматичне фінансування, а показником виступають наявні чи потенційні наслідки зміни клімату для конкретної території, Україна ризикує опинитись у програшному становищі, якщо займе виключно позицію жертви, адже в очах світової кліматичної спільноти вона є індустріалізованою державою, яка також несе відповідальність за зміну клімату, при цьому є менш вразливою до її наслідків.
Таким чином, щоб впливати на переговорні процеси та ставати суб’єктом кліматичної дипломатії, Україна має займати проактивну позицію, демонструючи готовність ставати лідеркою в боротьбі зі зміною клімату, в тому числі шляхом «зеленого відновлення». Демонструючи не тільки рішучість, а і роблячи перші кроки в зазначеному напрямку, державі легше буде вступати в перемовини з позиції не того, хто просить, а хто висуває умови. На цьогорічному кліматичному саміті спостерігався певний прогрес у цьому напрямі, і заяви про необхідність кліматичного фінансування лунали з боку України не як вимога, а радше як пропозиція до співпраці.
Водночас, аби надалі розбудовувати набутий під час СОР27 потенціал, включаючи реалізацію оголошених ініціатив, Україні потрібно посилювати інститут кліматичної дипломатії. На цьогорічних переговорах чисельність урядової делегації для участі у саме переговорному процесі була дуже обмеженою (до 10 осіб), що критично недостатньо для ефективного представлення позиції України за різними переговорними напрямками, зустрічі за якими відбуваються паралельно. Це частково зумовлено зменшенням штату Міндовкілля в частині відповідальних за кліматичну політику, яке відбулось у 2022 році. А також низькою пріоритезацію питання зміни клімату в міжнародних відносинах України, в той час як для багатьох великих економік світу саме питання зміни клімату стають політико-утворюючими в частині міжнародних стосунків. Наприклад, міністри/ерки закордонних справ Німеччини, Франції, Аргентини та Єгипту брали особисто участь у переговорах.
