Київ, 28 січня 2009 – Вуглецеві ринки будуть відігравати визначальну роль у фінансуванні програм з пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них у країнах, що розвиваються. Про це йдеться у директиві, яку сьогодні оприлюднила Європейська комісія [1].
Комісія закликала розвинуті країни забезпечити фінансову підтримку чистим джерелам енергії, збереженню лісів та кліматичній адаптації в бідніших країнах. Вона запропонувала отримувати кошти за рахунок оподаткування викидів, щоб забруднююча промисловість та розвинуті країни платили за свої вуглецеві викиди.
За директивою, ЄС має розробити два основних варіанти фінансування таких програм. За першим варіантом, розвинуті країни мають продавати на ринку частину своїх дозволів (квот) на викиди СО2. За другим, ці країни будуть змушені купувати дозволи (квоти) на викиди СО2 за фіксованою ціною.
Фінансова підтримка країнам, що розвиваються, буде базуватися на «стратегіях розвитку з низьким рівнем викидів вуглецю», які до 2011 року стануть обов’язковими для всіх країн, окрім найбідніших.
Щоб запобігти катастрофічним змінам клімату, країни, що розвиваються, в цілому, будуть змушені обмежити ріст викидів парникових газів на 15-30% нижче звичайного промислового рівня до 2020 року. Абсолютні цілі на зменшення викидів для індустріальних країн будуть встановлені за чотирма критеріями: рівень ВВП на душу населення, рівень викидів на одиницю ВВП, тенденції викидів за період 1990-2005 роки, і тенденції зміни структури та чисельності населення за період 1990-2005 роки.
Більше половини додаткових інвестицій, необхідних для скорочення глобальних викидів парникових газів, сума яких оцінюється близько 175 млрд. євро до 2020 року, мають бути спрямовані на країни, що розвиваються. Вартість заходів адаптації у країнах, що розвиваються, може сягнути витрат на рівні 25-45млрд. євро щорічно до 2030 року.
За оцінками комісії, якщо в 2013 році встановити ціну в розмірі 1 євро за тонну вуглецю і підвищити її до 2020 року до 3 євро за тонну, це дозволить отримати, як мінімум, 13 млрд. євро у 2013 році і 20 млрд. євро у 2020 році.
Також директивою передбачається необхідність державного фінансування, як з боку забезпечених, так і бідних країн. Розглядається «глобальний кліматичний фінансовий механізм» запозичення коштів з майбутніх державних бюджетів. Це вимагає, щоб сторони взяли на себе чіткі зобов’язання сприяти проведенню досліджень в області енергетики в угоді, яку буде підписано в Копенгагені.
Комісія наполягає, щоб країни з перехідною ринковою економікою, і «високо конкурентні економічні галузі» припинили використовувати механізми чистого розвитку (МЧР) Кіотського протоколу та перейшли на систему обмеження і торгівлі викидами, застосовуючи попередньо секторальний підхід «без втрат».
«Міжнародний вуглецевий ринковий механізм за Копенгагенівською домовленістю має забезпечити реальні додаткові зменшення викидів та сприяти сталому розвитку в цілому, – переконана Ірина Ставчук, координатор з питань зміни клімату Національного екологічного центру України, – Офіційна позиція України наразі передбачає ріст викидів парникових газів в 1,7 разів до 2020 року від сьогоднішнього рівня. Це протирічить зобов’язанням, які Україна взяла на себе, як одна з розвинутих країн. Нажаль, уряд вбачає в механізмах Кіотського протоколу не стимул дійсно зменшити викиди парникових газів, а лише можливість отримання грошей від міжнародної спільноти».
За додатковою інформацією звертайтеся:
Ірина Ставчук
80 44 3537842
irina.stavchuk AT necu.org.ua
Національний екологічний центр України
www.necu.org.ua
Робоча група НУО зі змін клімату
www.climategroup.org.ua
Примітки для редакторів:
1. «Копенгагенське повідомлення» (Copenhagen communication) не є остаточним офіційним текстом, хоча має високу політичну важливість. Дана позиція буде надалі переглядатися Європейськими міністрами довкілля та фінансів, а також головами урядів до березня 2009 року.
