Уряди країн повинні були до 31 січня подати свої зобов’язання щодо обмежень викидів парникових газів до Секретаріату Рамкової Конвенції зі зміни клімату, згідно з «Копенгагенською Угодою». Цей документ був підготовлений у грудні 2009 року в столиці Данії Копенгаген на 15-тій Конференції Сторін Рамкової Конвенції ООН Про зміни клімату (РК ООН ЗК).
55 країн вже надіслали свої зобов’язання. Серед Європейський Союз, Сполучені Штати Америки та Японія, а також блок країн – Бразилія, Китай, Індія та Південна Африканська Республіка, що були принциповими «архітекторами» Копенгагенської Угоди. Сукупно, до Секретаріату подали зобов’язання найбільш розвинені країни, і країни, що розвиваються, які колективно відповідальні за ? світових викидів парникових газів від споживання енергії.
«Потрібні більш амбіційні зобов’язання у відповідь на виклик (глобальної зміни клімату – прим). Але я оцінюю ці зобов’язання як ясний знак волевиявлення рухатися на зустріч успішному результату», -заявив виконавчий секретар РК ООН ЗК Іво де Боер.
Більшість країн повторно представили свої зобов’язання, які були зроблені до Конференції Сторін в Копенгагені. Проте позиції деяких країн стали «слабкішими», ніж ті, які були представлені перед конференцією. Напередодні США заявили про зобов’язання скоротити свої викиди парникових газів на 17% від 2005 року до 2020 (що дорінює 3% скорочення від базового року 1990). Однак, поточні зобов’язання полягають у скороченні: “близько 17% відповідно до прогнозованого енергетичного та кліматичного законодавства, визнаючи, що кінцева ціль буде представлена в Секретаріат у світлі прийнятого законодавства”.
Канада також поставила за ціль 17% скорочень від 2005 року до 2020 року, зрівнюючи свою позицію «з кінцевою загальноекономічною метою США щодо викидів парникових газів у прийнятому законодавстві».
Австралія, ЄС та Норвегія йдуть на послаблення попередньо заявлених цілей. У випадку ЄС – це 20% скорочень замість 30%. А Нова Зеландія взагалі відмовляється від скорочень викидів парникових газів у разі відсутності всеоб’ємної глобальної угоди на пост-Кіотський період.
Серед країн, що розвиваються, Китай знову підтвердив свої добровільні наміри на зниження вуглецевої інтенсивності економіки на 40-45%. Індія встановила ціль для зниження вуглецевої інтенсивності економіки на 20-25% до 2020 року.
Лише три члени Асоціації Малих Острівних Держав (AOSIS): Мальдіви, Маршалові острови та Сінгапур – подали свої зобов’язання до Секретаріату РК ООН ЗК.
«Прихильники Угоди зазнали невдачі у створенні достатньо сильних зобов’язань щодо скорочень викидів парникових газів на запобігання небезпечних кліматичних змін», – заявив Бернард Обермаєр з Грінпісу. – Це початок Копенгагенської «екологічної профанації». Ця Згода не замінить чесної, амбіційної та юридично обов’язкової угоди, яку вимагають мільйони людей, що занепокоєні кліматичними змінами на планеті, або які вже страждають від них».
Згідно з висновками Міжнародної групи експертів зі зміни клімату, задля попередження небезпечних змін в кліматичній системі у зв’язку із антропогенною діяльністю, загальне підвищення температури не повинно перевищити 2 градусів Цельсія. Для цього потрібно досягти загального скорочення викидів парникових газів промислово розвиненими країнами (до них також відноситься і Україна) на 40% до 2020 року від рівня базового 1990 та на 80-95% до 2050 року від 1990.
Нагадаємо, що 7-19 грудня 2009 року проходив міжнародні переговори ООН з питань зміни клімату в Копенгагені з метою доопрацювання і підписання міжнародної угоди на період після 2012 року. Саміт завершився прийняттям політичної декларації («Копенгагенський Аккорд» – Копенгагенська Угода), що була розроблена вузькою групою країн (США, Китай, Індія, Бразилія та інші) та запропонована для прийняття іншим країнами.
Прийнята політична декларація не містить середньострокових цілей (до 2020 року) на скорочення викидів для розвинених країн, і також не має глобальних довгострокових цілей скорочення викидів (до 2050 року). Єдине, що можна підкреслити в декларації щодо попередження небезпечних наслідків від зміни клімату – це утримання глобального потепління на рівні 2 градусів Цельсія. Але без зобов’язань по скороченню викидів цього неможливо досягти.
Офіційна позиція, яку Україна представляла на переговорах, скорочення викидів парникових газів на 20% від рівня 1990 року до 2020 року, не знайшла підтримки на міжнародній арені. Навпаки, така позиція гостро критикувалася міжнародними екологічними організаціями, в українській та міжнародній пресі. Адже офіційна позиція України означає збільшення викидів парникових газів на 75% від сьогоднішнього рівня до 2020 року.
До сьогодні Україна офіційно ще не подала до Секретаріату РК ООН ЗК своєї позиції щодо Копенгагенської Угоди. Громадські екологічні організації України закликають уряд взяти за мету утримувати викиди парникових газів на рівні 2008 року до 2020 року з їх подальшим скороченням. У цифрах це означає їхнє скорочення на 55% відносно базового 1990 року до 2020.
Підготовлено за матеріалами BBC
Фото: www.reuters.com
