Україна таки рухається в бік енергетичного переходу, але відстає від середньосвітових показників екологічної стійкості. Про це говорили учасники кліматичної конференції у Глазго уже на другий день роботи, відразу після перемовин «великої 20-ки». Ми відвідали сайд-івент, на якому мав бути Президент України, і проаналізували виступи представників уряду та бізнесу.
«Україна – унікальна країна, унікальна економіка між Сходом і Заходом, колишня країна СРСР, яка переходить до сталого розвитку», – зазначив у вступі професор Тім Бентон, директор програми «Довкілля та суспільство» Chatham House.
Заявлена розмова про кліматичний порядок денний України з Президентом України відбулася без самої першої особи. У дискусії взяли участь представниці Уряду, представники бізнесу та міжнародні аналітики.
Держава: переходимо
Про державну політику зеленого переходу розповіла Ольга Стефанішина, віце-прем’єрка з питань євроінтеграції. Вона зазначила, що Україна має амбітні цілі по НВВ, почала розробляти план заходів реалізації НВВ по кожному сектору економіки, і буде приєднуватись до ініціативи по скороченню викидів метану, до лісової ініціативи, але потребує доступу до фінансових ресурсів для декарбонізації. «Ми сільськогосподарська країна, і вміємо працювати у сільському господарстві, виробляти харчову продукцію. Будемо співпрацювати з українським бізнесом, щоб зберегти ланцюжки в постачанні агропромислової продукції, – підкреслила вона. – Ми будемо формувати політику по галузях залежно від ресурсів, які ми отримаємо».
Втім, Тім Бентон зазначив, що цей НВВ України не надто амбітний, і треба думати не лише про фінансові механізми підтримки, але й інші способи співпраці для досягнення сталості підприємств.
Про досягнення і плани України у кліматичній політиці розповіла заступниця Міністра захисту довкілля України з питань євроінтеграції Ірина Ставчук: «Уряд почав розробляти конкретний план з досягнення НВВ для кожного сектору, які заходи з декарбонізації будемо фінансувати та як виконувати. Ми зробили кроки у реформі промислового забруднення, переробці відходів, у захисті біорізноманіття. Міндовкілля ініціювало створення Українського кліматичного фонду як установи, яка буде співфінансувати проєкти з декарбонізації та працює над залученням міжнародних фінансів».
Бізнес: чекаємо грошей
Представники великого бізнесу, присутні на дискусії, озвучили підтримку декарбонізації, але підкреслювали економічні проблеми та потребу фінансування зеленої трансформації.
ДТЕК збирається стати лідером у декарбонізації, але теж чекає підтримки уряду. Про це розповідав Максим Тімченко, генеральний директор компанії ДТЕК: «Ми перші винесли питання Європейського зеленого курсу для України на обговорення у Давосі та оголосили цілі розвивати відновлювану енергетику, витратили на ці цілі понад 1,5 млрд. євро. Ми плануємо зробити все, аби зменшити використання вугілля, вже закрили 2 шахти». Далі він додав, що Україна є частиною водневої ініціативи ЄС, і ДТЕК готова розвивати цю технологію, якщо отримає підтримку уряду.
Громадськість насторожило, що ДТЕК цікавиться технологією модульних атомних реакторів, тобто дивиться в бік атомної енергетики, про загрози якої для довкілля вже багато сказано.
Олександр Домбровський, віце-президент МХП – підкреслив міжнародну роль компанії: «Наша місія – нагодувати світ, – поділився він. – Ми робимо внесок у питання продовольчої та екологічної безпеки. Але більше 70% СО2 – наслідки брудної енергетики, тож ми йдемо шляхом зеленої трансформації. МХП впроваджує технології енергоефективності та скорочення викидів, побудував великі біогазові комплекси, де утилізує відходи. До 2030 року поставили собі завдання стати карбоново нейтральною компанією та енергетично незалежною. Нам потрібна підтримка держави, хочемо, щоб вона була більша».
«В українському НВВ закладено підвищення викидів від промисловості та агровиробництва на 16% і 5% відповідно», – прокоментувала Мар’яна Винярська, юристка, спостерігачка від УКМ, і закликала ознайомитися з позицію української громадськості щодо пріоритетів кліматичної політики.
Райдужну картинку досягнень України дещо підправив Ентоні Фрогет, старший науковий співробітник, заступник директора програми “Довкілля та суспільство” Chatham House, підкресливши проблеми, з якими ми маємо боротись: «Експорт зернових з України становив 67% міжнародного експорту і скоротився на 16% через вплив зміни клімату. Україна великий споживач викопного пального, 1/3 газу та вугілля імпортує. Зростає сектор ВДЕ, але в енергетиці він дає лише 7% генерації. В Україні низька промислова ефективність – у два рази нижче середньої. Дуже низькі податки на викиди вуглецю – 0,3 долари за тонну, тоді як у Європі 60 доларів за тонну, у світі 3 долари за тонну, тобто в 10 разів нижчі, ніж у світі».
CBAM потрібен
Каменем спотикання для українських експортерів лишається CBAM (carbon border adjustment mechanism), який буде запроваджено з 2023 року.
Ольга Стефанішина озвучила думку українського бізнесу, який у механізмі CBAM змушений бути виконавцями, який платить податок, а хоче бути партнерами і теж формувати правила. Так, від бізнес-асоціацій не раз звучали пропозиції підвищувати податок для українців поступово і відтермінувати його введення.
«Ціни податку на вуглець мають бути однаковими в різних країнах, але як напрацювати ці механізми, враховуючи національні обставини в різних країнах?», – пояснила непросте становище, яке розуміє Уряд, Ірина Ставчук.
Врешті, сам бізнес згоден, що CBAM – не тільки загроза, але стимул. «Метінвест» запропонував розробляти спільний проєкт, щоб виробити достатньо зеленої енергетики для їхнього споживання. ДТЕК теж хоче стати частиною європейської енергосистеми і готовий змінюватися.
Очевидно, CBAM таки змусить бізнес зрозуміти, що таке кліматичні зміни. Україна, як і США та Китай, стурбовані впровадженням CBAM, але цей податок є важливим механізмом декарбонізації, від якого ЄС не відмовиться.
Що це все означає? Висновки
«Зелений перехід і євроінтеграція дадуть поштовх для української економіки, якщо будемо виконувати всі необхідні реформи, – підсумувала дискусію Ірина Ставчук. – Ми будемо підтримувати бізнеси у декарбонізації».
Стефанішина підкреслює, що після прийняття НВВ необхідно розробити плани декарбонізаціі в кожному секторі економіки, і кошти на це є. Проте необхідно розробити ефективні прозорі механізми витрачання коштів, щоб уникнути зловживань в цій сфері та досягти екологічних результатів, реальних, а не декларативних.
«Великий наголос під час заходу робився на «умовах», за яких український уряд вважає за можливе, що цілі, закладені в оновлений національно-визначений внесок зі скорочення викидів України, будуть досягнуті. Серед таких умов значна увага приділяється питанню наявності міжнародної фінансової і технічної допомоги. Простими словами – чи Україні дадуть кошти на заходи з декарбонізації, проаналізувала меседжі заходу Оксана Алієва, координаторка програми «Зміна клімату і енергетична політика», Фонд ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ-Україна. – Проте важливо розраховувати не тільки на міжнародну підтримку, але і Україні виконувати своє домашнє завдання і докладати максимуму зусиль всередині країни задля скорочення викидів, в тому числі в напрямку мобілізації публічних і приватних коштів і спрямування їх на «зелену трансформацію».
Цікаво, що на СОР26 очікується значне зрушення в бік відмови від вугілля. В цьому ключі, було важливо запитати учасників та учасниць заходу щодо того, які плани в цьому контексті має Україна, враховуючи, що здебільшого зниження викидів парникових газів в оновленому НВВ передбачається в енергетичному секторі. Однак від представниць Уряду чіткої відповіді не прозвучало, а представник ДТЕК наголосив, що потрібні урядові сигнали для планування відмови від вугілля приватними компаніями.
«На жаль, ми не почули сьогодні конкретної позиції від представниць уряду щодо дати відмови від вугілля. Було зазначено, що Міністерство енергетики розробляє нову Енергетичну стратегію до 2050 року і розраховує шляхи декарбонізації сектору. Тож можна лише сподіватися, що підготовка такої стратегії буде інклюзивною і цей документ нарешті дасть чіткий сигнал: вугілля не має майбутнього в Україні, – зазначила Анна Акерманн, фахівчиня з кліматичної та енергетичної політики Центру екологічних ініціатив “Екодія”. – Акцент на енергоефективність, який неодноразово підіймався сьогодні багатьма учасниками дискусії, є дійсно ключовим для можливості реалізувати кліматичну мету до 2030 року. А от згадки про розвиток водневих технологій, які знову були озвучені сьогодні, хоча й можуть бути важливими для деяких секторів промисловості, ні в якому разі не мають зміщувати фокус дискусії з ключових секторів: енергоефективності, відмови від вугілля та справедливого переходу на відновлювану енергетику».
Сам великий бізнес готовий діяти і навіть має амбіції бути лідером з декарбонізації у східній Європі – за умови фінансової підтримки (і під загрозою втрат від CBAM).
«Подія високого рівня ще раз показала, що процес переходу України до зеленої економіки – це вже не вибір, а обов’язок, незворотній процес, – прокоментувала Мар’яна Винярська, юристка, спостерігачка на COP26 від Української кліматичної мережі. – Це «локомотив, який насувається», і виходу немає ані в Уряду, ані в бізнесу, можна лише діяти, пристосовуватися, вживати заходи, розробляти політики, швидко, вже на вчора».
І лише на останніх хвилинах прозвучало слово «Адаптація» – і то не від української делегації, а від британців. Тож нам треба не лише знижувати викиди, але й адаптуватися до зміни клімату вже зараз.
