До організації панельної дискусії про зв’язок моди із нафтою долучились зразу 3 організації-членкині УКМ: Zero Waste Society, ПЛАТО та «Нуль відходів Львів».
Під час дискусії було презентовано новий звіт про взаємозв’язок нафтової промисловості із модною індустрією https://changingmarkets.org/portfolio/fossil-fashion/ Далі обговорили основні виклики сфери легкої промисловості та можливі рішення.
Нуша Урбанчіч, директора відділу кампейнінгу Changing Markets Foundation, розповіла про основи надмірного споживання у сфері моди: з початком 2000 року та зростанням впливу великих фаст-фешн брендів, призвела до того, що виробництво поліестру споживає такий річний об’єм нафти, як Іспанія. У звіті, названому вище, організації дослідили прямий та непрямий зв’язок з російською нафтою, довівши, що модна індустрія має також вплив на фінансування війни в Україні.
Щодо проблематики сфери текстилю, як такої, то тільки 1% одягу справді переробляється, більшість піддається даунсайклінгу або просто захоронюється. Іншим викликом є синтетичні волокна та мікропластикове забрудення через вимивання цих волокон.
Основними рішеннями Урбанчіч назвала зміну підходу до споживання, зменшення використання синтетичних волокон і перехід до використання природних матеріалів, створення відповідного законодавства, а також визначення точки відліку та здійснювати планування подальшої трансформації сфери.
Ірина Миронова, виконавча директорка Нуль відходів Львів та представниця ГС «Український Альянс Нуль Відходів», вокалізувала питання впливу одягу у рамках отримання Україною гуманітарної допомоги з початку Повномасштабного вторгнення. Україна і до цього була серед Топ-5 країн-імпортерок секонд-хенду, а з лютого ситуація ускладнилась ще більше. Багато різної гуманітарної допомоги було отримало – особливо у західних областях України, які стали транзитними габами, проте не весь одяг був сезонним та у хорошому стані. Внаслідок цього, загострилась проблема поводження із текстильними відходами.
Рішеннями Миронова називає, зменшення виробництв «швидкої моди», створення законодавчого регулювання секонд-хенду, зокрема, для контролю над компаніями та організаціями, які ввозять текстиль в Україну, та підтримувати ті ініціативи, які вже вирішують цю проблему.
Рейчел Кітчін, кампейнерка кліматичного відділу Stand.earth, навела дані про використання викопного палива модною індустрією. Не тільки нафта, але і вугілля використовується тут, переважно для отримання енергії, але і для синтезування нових типів текстилю.
Дедалі більше ця сфера зростає, тим більше енергії нам потрібно, тим більше викопного палива буде використано.
Багато брендів обіцяють скоротити 50% своїх викидів до 2030, проте 8 з 10 великих компаній збільшили викиди від своїх ланцюгів поставок, деякі – на 67%.
Переробка поліестру не є рішенням проблеми, але компанії часто вдаються до цього, тому що воно вимагає менше планування та фінансування.
Рішеннями проблеми має бути відмова від вугілля, прозорість ланцюжків поставки та збільшення частки ВДЕ у ланцюгах поставок, бренди мають використовувати свою медійність для промоції правильних меседжів та адвокатування і обов’язково справедливий перехід від викопного палива для усього сектору.
Джон Вілліс, директор відділу досліджень ініціативи Planet Tracker, наголосив на тому, що вплив текстильної індустрії на суспільство полягає не лише у викидах, але це також і хімікати, погіршення стану здоров’я людей, які живуть поряд з виробничими потужностями, погіршення якості води і утворювані виробництвами відходи.
Як і попередня панелістка, Вілліс наголошує на необхідності зробити більш відкритою і доступною інформацію про ланцюги поставок та виробництва, також заохочувати компанії ставати більш сталими через інформування про переваги сталого підходу. Експерт назвав ще один тренд, який буде використаний компаніями під час майбутніх маркетингових кампаній – Greenhushing – термін, що має на меті дискредитувати викривальну діяльність екологічних ГО стосовно неекологічної діяльності модної індустрії.
Дякуємо за репортаж і фото з COP27 Діані Попфалуші, ГО “Плато”
