Чому Україні потрібні амбітні кліматичні цілі до 2030 року?

Для подолання проблеми зміни клімату Євросоюз запускає нову промислову революцію. Чи стане Україна учасницею цього процесу?

На початку 2020 року уряд України заявив про намір долучитися до Європейського Зеленого Курсу — стратегічної програми дій країн ЄС. Її мета — амбіційний план переходу до кліматично нейтральної Європи до 2050 року. Це означає перезапуск економіки Євросоюзу в усіх секторах: за наступні 30 років планують повністю усунути антропогенні викиди парникових газів від енергетики, промисловості, транспорту та землекористування.

Пандемія COVID-19 вплинула на політику в сфері зміни клімату — тепер Єврокомісія хоче посилити заходи в рамках Європейського Зеленого Курсу. Члени Єврокомісії вважають: економічне відновлення після пандемії потрібно спрямувати на розбудову більш стійкої, «зеленої» та цифрової Європи. Тому заходи в рамках Європейського Зеленого Курсу посилять.  Євросоюз запрошує Україну до співпраці в цьому проекті, але ми, попри підписані Угоду про Асоціацію та Договір про Енергетичне Співтовариство, не поспішаємо долучатися та навіть не ставимо собі відповідних цілей.

Після безсніжної зими, весняних пилових бурь, масштабних пожеж у Чорнобильській зоні, нових температурних рекордів та нещодавніх повеней у західних регіонах, спричинених надзвичайно інтенсивними опадами, надалі вдавати, що глобальна проблема зміни клімату нас не стосується, навряд чи вийде. 

 

Чому мери міст підтримують цілі Паризької Угоди, а держава — поки ні?

Фото: ecoaction.org.ua

Фото: ecoaction.org.ua

У 2015 році Україна разом з 194 іншими країнами світу підписала Паризьку Угоду й погодилася добровільно скорочувати викиди парникових газів, які призводять до антропогенної зміни клімату. Тоді країни визнали необхідність «докласти всіх можливих зусиль» для обмеження глобального потепління на рівні до +1,5 градуси цельсію до 2050 року. В рамках угоди всі підписанти мають кожні 5 років подавати свої національно визначені внески — власні плани декарбонізації та адаптації до змін клімату.

Український уряд зараз переглядає національний внесок до 2030 року (НВВ2) і має представити його міжнародній спільноті восени 2020-го. Наприкінці минулого року Мінекоенерго оголосило про перегляд Енергетичної стратегії України до 2035 року та розробку інтегрованого Національного плану з енергетики та клімату на 2021–2030 рр відповідно до вимог ЄС. Усі ці документи мають бути узгоджені та надавати чіткий план заходів для скорочення викидів парникових газів. Але не все йде за планом. Поточний стан справ у державному управлінні дуже далекий від узгодженості з зобов’язаннями. Цьому заважають інтереси кількох великих олігархічних фінансово-промислових груп та про-російських колаборантів, що задіяні в схемах імпорту викопного палива з північного суда та окупованих територій Донецької та Луганської областей.

На відміну від фактично заблокованого лобістами національного рівня, стрімкий розвиток кліматичної політики на рівні міст зумовлений передусім тим, що це стало дієвим способом розв’язання локальних проблем: від покращення стану довкілля та умов життя до стабілізації витрат на енергоресурси та пожвавлення місцевого регіонального економічного розвитку. Продовження дерибану покладів викопного палива та залишків радянської енергетичної інфраструктури може бути ускладнене зростаючим опором на місцевому рівні та прагненням кращої долі для багатьох міст та громад.

На локальному рівні потреба в адаптації до змін клімату та декарбонізації економіки змінює процеси прийняття рішень у питаннях розбудови інфраструктури, середньо- і довгострокового планування та залучення інвестицій, у тому числі міжнародних. Це дає змогу мерам повернути собі контроль над стратегічними сферами, зокрема енергетичною та транспортною політикою. 

Адміністрації міст розглядають перехід від викопного палива до відновлюваної енергії та заходи з енергозбереження не як зобов’язання, а як можливість соціально-економічного розвитку. Вони прагнуть стабільно забезпечувати свою громаду дешевою, чистою, безпечною та сталою енергією. Крім того, міста хочуть бути лідерами в процесах, які науковці вважають невідкладними: підвищення енергоефективності, заміщення викопного палива на невичерпні відновлювані джерела енергії (ВДЕ).

Українські міста вже активно працюють у цьому напрямі, залучаючи міжнародну технічну підтримку та значні інвестиційні кошти, а також діляться з іншими своїм досвідом у сферах енергоефективності, розвитку відновлюваної енергетики та сталої мобільності. У цьому їм допомагають Плани дій зі сталого енергетичного розвитку (ПДСЕР), розроблені в рамках участі в Угоді мерів. Сім міст України, серед яких Житомир та Львів, проголосили ціль перейти на 100 % відновлюваних джерел енергії до 2050 року та долучилися до зростаючого світового руху за 100% ВДЕ.

 

Чому енергоефективність та відновлювана енергія — пріоритет для країн та міст?

Фото: Thinkstock

Світ потребує негайних дій в енергетичному секторі, який відповідальний за більшу частину антропогенних викидів парникових газів через спалення викопного палива. Ключовими інструментами для скорочення викидів СО2 та метану, головних парникових газів, є підвищення енергоефективності та перехід до відновлюваних джерел енергії, які здатні забезпечити 90% необхідного скорочення.

На сьогодні проблема змін клімату вже не є чимось віддаленим, ми вже відчуваємо негативні наслідки на собі — підвищення середньорічних температур, аномальні зливи, повені, посухи, хвилі спеки, пожежі та пилові бурі. Світ усе більше потерпає від кліматичної кризи, з ознаками якої вже стикається, навіть відносно убезпечена від впливу стихій Україна.

Якщо не скорочувати обсяги видобутку та спалення викопного палива — вугілля, нафти й газу, то подальші наслідки змін клімату будуть ще більш масштабними та руйнівними. У разі потепління на 4°C рівень Чорного моря підвищиться більш ніж на метр, а тисячі населених пунктів та частини великих узбережних міст України, зокрема Одеси та Херсону, можуть бути частково або повністю затоплені. Глобально, до другої половини ХХІ століття, ми можемо втратити половину всіх форм життя на планеті, а також зіткнутися з новими великими соціальними потрясіннями, зокрема масовою міграцією та конфліктами за воду та землю.

 

Нова економіка в умовах зміни клімату

Фото: Thinkstock

Щоби міста у всьому світі та інфраструктура, яка підтримує їхню життєдіяльність, почали змінюватися необхідними для порятунку від змін клімату темпами, потрібне нове суспільне уявлення про економічний розвиток. Побудова діджиталізованої кругової економіки та перехід на 100 % ВДЕ — це як Космічна Гонка у 20-столітті. Але на відміну від космічних програм 20 століття, це гонка не за першість, а на виживання, і приймають участь не 2 супердержави, а все людство. Тим не менш, лідери в цій гонці вже очевидні — це Європейський Союз та Китай. Їх успіх показує, що в сучасному світі цифрові технології та сервіси, енергоефективність та відновлювана енергетика є одночасно ключовими точками економічного росту й рішеннями для проблем, пов’язаних зі зміною клімату.

Із широким впровадженням відновлюваних джерел енергії, яке почалося у 2000-х роках, Європа вступила в нову енергетичну епоху, прокладаючи шлях для решти світу. У поєднанні зі швидким прогресом інформаційно-комунікаційних технологій відновлювані джерела енергії створюють основу для децентралізованих систем із горизонтальними потоками енергії та даних — нового «Інтернету Енергії». Одночасно відбуватиметься  цифрова оптимізація виробництва, дистрибуції та утилізації товарів — перехід до безвідходної кругової економіки

За словами всесвітньо відомого економіста-візіонера, головного ідеолога Європейського Зеленого Курсу Джеремі Ріфкіна, світ уже вступає в Третю промислову революцію. Ріфкін є президентом Фундації економічних трендів та з кінця 2000-х років працює консультантом Європейської Комісії у сфері діджиталізації, а також радником китайських урядових установ, що працюють над розгортанням плану China Internet Plus. Китай та ЄС уже зрозуміли, що структуровані цифрові дані — це нафта ХХI століття, адже вони дають змогу виробляти, транспортувати та розподіляти серед споживачів товари та послуги з мінімальними витратами ресурсів та часу, розбудовуючи розумну кругову економіку.

У своїх книгах «Третя промислова революція», «Zero marginal cost society» та «The Green New Deal», які стали світовими бестселерами, Ріфкін вказує на три фундаментальні фізичні елементи економіки, які дають поштовх новій промисловій революції:

  • нові форми комунікації,
  • нові форми енергії, 
  • нові засоби транспорту та логістики

Перша промислова революція у XIX столітті була здійснена завдяки використанню вугілля, парових машин, залізниць та телеграфу, Друга у XX столітті — нафтою, автомобілями, централізованим електропостачанням, теле- та радіомовленням.

Як показує Ріфкін, наразі відбувається Третя промислова революція. Він описує технологічну платформу для неї як три Інтернети: комунікаційний, енергетичний та логістичний, які зближуються й починають діяти як єдине ціле. З поширенням технології 5G, загальний Інтернет Речей (IoT) об’єднує ці три елементи для управління, енергозабезпечення та руху (логістики) економічної діяльності. І це — не просто концепція майбутнього. Це — стратегічний індустріальний курс, який обрали для себе Євросоюз та Китай, щоби технологічно та економічно втілювати повну декарбонізацію.

У Європі елементи цього курсу заклалися ще на початку 2000-х років, вони диктувалися прагенням сталого розвитку. Китай, стикнувшись із катастрофічними наслідками забруднення довкілля та вбивчим смогом, долучився до курсу на Третю промислову революцію на початку 2010-х. Після підписання Паризької Угоди інтереси цих двох геополітичних сил все більше зближаються й саме вони визначають порядок денний глобальної кліматичної політики. 

Україні ще не пізно стати гідним посередником в глобальній кооперації між ЄС та Китаєм та сприяти прискоренню глобальної «зеленої» промислової революції. Ми маємо всі інструменти для цього: для заходів на національному рівні громадськістю була розроблена Дорожня карта кліматичних цілей до 2030 року, яка охоплює ключові сектори економіки та окреслює заходи для скорочення викидів парникових газів у кожному з них, а загальні сценарії розвитку економіки в умовах декарбонізації були прораховані вітчизняними науковцями в проекті технічної допомоги, профінансованому ЄБРР. 

 

Куди Україна прокладає стратегічний курс?

Зараз, на 5 рік після підписання Паризької Угоди, брак в Україні на національному рівні адекватної та послідовної кліматичної політики, відмова від «зелених» євроінтеграційних реформ та саботаж заходів із підвищення енергоефективності ведуть до подальшої де-індустріалізації країни, руйнування інфраструктури, втрати науково-технічного потенціалу та загального соціо-економічного занепаду в умовах зростання приватних монополій.

Якщо поточний олігархічно-викопний курс у стратегічних галузях держави зберігатиметься наступні 5–10 років, долю Донбасу — соціально-економічний колапс — можуть повторити інші регіони України. Якщо курс не змінити, нас чекатиме подальше руйнування інфраструктури, спустошення довкілля, економічний занепад, знищення демократичного урядування та встановлення диктатур. Ситуація з окупованим Кримом перетворює прогнозовані в умовах змін клімату війни за воду на реальну загрозу. У всіх сенсах наша країна, як і весь світ в умовах кліматичної кризи, уже однією ногою в прірві. Саме час озирнутися та змінити курс. 

Готуючи Другий Національно Визначений Внесок до Паризької Угоди, Україна стоїть перед історичним вибором: замкнути себе в стані заручника, продовжуючи фінансувати корупціонерів та олігархів, які отримали контроль над покладами викопного палива та радянською енергетичною інфраструктурою, або підтримати Європейський Зелений Курс та надати пріоритет заходам з енергозбереження та розвитку відновлюваних джерел енергії. Послідовні заходи в цих сферах гарантують довгострокову енергетичну безпеку та незалежність. В поєднанні з амбітними кліматичними цілями до 2030 року вони здатні  запустити процес “зеленої” реіндустріалізації країни.

Автор: Олег Савицький, експерт УКМ з питань розвитку відновлюваної енергетики, Вартовий клімату

Маєте що додати? Не згодні з якимось із цих пунктів? Просимо залишити ваш коментар у цій короткій формі: https://forms.gle/oE4E5RQETFe2BCYv6