Представниці Української кліматичної мережі проаналізували промову Президента України Володимира Зеленського на Саміті лідерів у Глазго, в рамках COP26.
«Потрібні чіткі зобов’язання!» – заявив пан Президент України на Саміті лідерів у Глазго. І ми очікували озвучених зобов’язань від імені держави, бо приїхати на COP26 треба з чимось конкретним. І попередні виступи президентів різних країн, від лідерів G20 до острівних, показували серйозні наміри з цифрами та датами. Українці чекали, що на міжнародних переговорах Президент розповість про плани держави з декарбонізації, наміри з адаптації… Але нас чекало розчарування.
«Виконання Паризької угоди під загрозою через виконання Паризької угоди», – намагався бути дотепним Президент.
Чи не єдина обнадійлива заява щодо намірів України стосувалася підтримки декларації щодо лісо- і землекористування (Leaders’ Declaration on Forest and Land Use). “Важливим для нас є доступ до зеленого кліматичного фінансування», – наголосив Президент. Але не поділився, скільки і коли Україна планує виділяти власних коштів на енергетичний перехід, усунення збитків та адаптацію до наслідків зміни клімату.
Доцільною була згадка про порушення міжнародних домовленостей 2014 року щодо гарантії безпеки кордону України з РФ. Прозвучало застереження про дві екологічні бомби на карті Європи – окуповані Крим і частину Донбасу, із нагадуванням про трагедію в Чорнобилі. Логічним продовженням цієї тези мала б стати заява про відмову від будівництва нових атомних потужностей та оголошення дати відмови від використання вугілля, але дива не сталося.
“Очікувалося, що лідер держави розповість про те, які кроки до декарбонізації робитимуться в окремих галузях економіки, яку частину цих заходів ми плануємо фінансувати власним коштом, що виконаємо в напрямку адаптації до зміни клімату – замість цього прозвучала авторська інтерпретація можливого сценарію майбутнього, якщо глобально нічого не зміниться”, – коментує голова Української кліматичної мережі Оксана Мар’юк.
«Треба лікувати не симптоми, а першопричину. Змінювати глобальну поведінку, екологічну поведінку держав. Дбати про рівень чистоти повітря, води, грунту,” – правильно говорить Президент, але занадто декларативно. Що Україна запланувала робити в цьому напрямку – ми так і не почули.
Тож можемо підсумувати, що громадськість розчарована тим, що Президент України не підготував до кліматичних переговорів COP26, яких чекали два роки, справді конкретних заяв і планів щодо виконання зобов’язань країни за Паризькою угодою. Схоже за меседжами першого дня, що очільника держави більше цікавить доступ до міжнародного фінансування, а не пошук рішень, як Україна може самостійно виконати більшість своїх зобов’язань та забезпечити кліматичну безпеку своїм громадянам у майбутньому.
