Експерти Української кліматичної мережі представили огляд результатів Конференції сторін рамкової конвенції ООН про зміну клімату – СОР 26 (Ґлазґо, 31 жовтня – 12 листопада 2021 року)
- Утримання глобального підняття температури на рівні 1,5 градуси від доіндустріального рівня і перегляд національно-визначених внесків (НВВ) в бік збільшення їх амбітності для досягнення цієї мети
На СОР26 країни підписали «Кліматичний пакт Глазго» – підсумкове політичне рішення конференції. Документ «просить» країни «переглянути та посилити» свої кліматичні обіцянки до кінця 2022 року, закликає до «поетапного скорочення» електрогенерації з вугілля, відмови від неефективних субсидій та встановлює процеси для досягнення глобальної мети з адаптації, підвищення рівня фінансування клімату та фінансування втрат і збитків.
У пакті країни підтримали прагнення утримати глобальне потепління на рівні 1,5 градуси, включаючи зменшення викидів вуглекислого газу на 45% до 2030 року відносно рівня 2010 року.
З аналізу існуючих національно-визначених внесків (НВВ) держав видно, що для протидії зміні клімату все ще наявний суттєвий розрив у запропонованих зобов’язаннях зі скорочення викидів парникових газів у рамках існуючих НВВ та тих, які необхідні для утримання зростання глобальної температури в межах 1,5 градуси. Якщо в 2015 році зобов’язання держав вели до потепління на рівні 3,4 С, то з оновленими НВВ протягом 2020 і 2021 років світ на шляху до 2,7 С потепління. Тобто і існуючі зобов’язання держав є недостатніми.
- Відмова від викопного палива
Підсумковим документом Глазго передбачено прискорити зусилля, спрямовані на зниження виробництва електроенергії із не скомпенсованих вугільних потужностей [тобто таких, на яких не застосовуються технології уловлювання і зберігання вуглецю] та поетапну відмову від неефективних субсидій на викопне паливо.
І хоча вперше в рішеннях є згадка про вугілля, що є значним прогресом, це положення зазнало гучної критики, адже не лише продовжує еру вугілля, але і залишає простір для його субсидування, хоча до останнього в проєкті рішення звучав заклик прискорити повну відмову від вугілля. Також залишається простір для визнання технологій уловлювання вуглецю як таких, що здатні зробити вугільну генерацію «кліматично нейтральною».
Також не відзначена необхідність відмови від інших видів викопного палива, як то природний газ та нафтопродукти.
- Міжнародні ініціативи, до яких долучилася Україна на Конференції сторін рамкової конвенції ООН про зміну клімату (СОР 26) у Глазго
У рамках СОР 26 Україна також приєдналась до низки важливих міжнародних ініціатив та декларацій, серед яких:
Глобальна ініціатива щодо скорочення викидів метану – Global Methane Pledge
Ініціативою передбачено скорочення глобальних викидів метану на 30% до 2030 року. Метан у 30 разів сильніше впливає на глобальне потепління та є другим парниковим газом після вуглецю за вагомістю впливу на зміну клімату.
Досі в Україні нічого не робилося в бік скорочення викидів метану, попри те, що в 2019 році метан складав 31% викидів парникових газів в Україні. Тому ця ініціатива є дуже важливою і має стати поштовхом для України з поліпшення обліку і скорочення викидів метану.
Альянс щодо припинення використання вугілля при виробництві електричної енергії – Power Past Coal Alliance
Це коаліція національних і субнаціональних урядів, підприємств і організацій, що працюють над переходом від безперебійного виробництва вугілля до чистої енергії. Щоб приєднатися до Альянсу, Україні потрібно було встановити дату відмови від вугілля. Так, Україна оголосила, що закриє державні вугільні станції до 2035 року.
Проте ця ціль не узгоджується з планами приватного сектору. Зокрема, найбільша приватна енергетична компанія України ДТЕК, яка контролює близько 90% видобутку всього українського вугілля і близько 75% українських станцій теплової генерації, також приєдналася до Альянсу. Компанія має намір досягти вуглецевої нейтральності до 2040 року. В цьому контексті намір досягнути вуглецевої нейтральності є дуже розмитим і може передбачати не відмову від вугілля, а, наприклад, досягнення нетто-нуля шляхом застосування технологій уловлювання вуглецю.
Тому наразі оптимізм щодо відмови України від вуглецю лише в електроенергетиці є стриманим. Очікуємо на подальші дії Уряду в цьому напрямку.
Декларація про стале лісо- та землекористування – the Glasgow Leaders’ Declaration on Forests and Land Use
В Декларації йде мова про припинення практик знеліснення, зупинення деградації земель до 2030 року, збереження і відновлення природних екосистем суші та зміну практик землекористування. Документом передбачено виділення міжнародного фінансування у розмірі 12 мільярдів доларів і приватного фінансування у розмірі 7,2 мільярда доларів. Керівники більш ніж 30 світових фінансових установ зобов’язуються припинити інвестиції у діяльність, пов’язану з вирубкою лісів. Тож тепер Україна має затвердити Лісову стратегію та взяти до уваги взяті зобов’язання.
Заява щодо галузевих проривів у Глазго – Glasgow Breakthroughs
Це порядок денний, який передбачає п’ять «проривів» Глазго:
Енергетика: чиста енергетика є найдоступнішим і найнадійнішим варіантом для всіх країн, щоб ефективно задовольняти свої потреби в електроенергії до 2030 року.
Автомобільний транспорт: до 2030 року транспортні засоби з нульовими викидами – це нова норма, доступна, недорога і стала в усіх регіонах.
Сталь: сталь з майже нульовими викидами є кращим вибором на світових ринках, вона ефективно використовується; започатковуються і зростають виробництва сталі з майже нульовими викидами в кожному регіоні до 2030 року.
Водень: до 2030 року доступний водень з ВДЕ (з низькими викидами вуглецю) має стати доступним у всьому світі.
Сільське господарство: стійке до клімату сільське господарство має стати найбільш привабливим і широко поширеним варіантом для фермерів у всьому світі до 2030 року.
Важливо наголосити, що без відповідних дій всередині країни, гарні заяви залишаться лише заявами. Тому наступний логічний і нагальний крок – затвердження відповідних рішень Урядом та розробка планів реалізації задекларованих намірів. Для цього також необхідно виконати умови Угоди про Асоціацію з ЄС та імплементувати Директиви ЄС про промислові викиди 2010/75/ЄС та про відходи 2008/98/ЄС.
Важливою є наявність довгострокового бачення у розробці і впровадженні державної та місцевої кліматичної політики, яке передбачатиме пом’якшення викидів та адаптацію до зміни клімату у всіх секторах економіки. Чинні законодавство, плани і програми мають узгоджуватися з довгостроковими стратегіями та закріплювати зобов’язання відмови від вугілля, захисту природних біосистем та досягнення вуглецевої нейтральності.
- Стаття 6 Паризької угоди
В Глазго, нарешті, досягнуто консенсусу щодо статті 6 Паризької угоди, яка охоплює міжнародну співпрацю, включаючи ринки вуглецю. Стаття містить три окремі механізми «добровільної співпраці» для досягнення кліматичних цілей з загальною метою підвищення амбіцій. Два з механізмів засновані на ринкових, третій – на «неринкових підходах».
Стаття 6.2. Співпраця на добровільних засадах
Стаття 6.2 регулює двосторонню співпрацю за допомогою «переданих на міжнародному рівні результатів пом’якшення зміни клімату», які можуть включати скорочення викидів, виміряне тоннами CO2 або кіловат-годинами відновлюваної електроенергії. Іншими словами, країна може підтримувати проєкти зі скорочення викидів за кордоном і використовувати утворені вуглецеві одиниці на виконання свого власного національно-визначеного внеску.
Для участі у даному механізмі країна має підготувати початковий звіт, в якому обґрунтувати відповідність вимогам, надати необхідні деталі щодо національно-визначеного внеску, механізмів коригування національних реєстрів викидів, опис програм співпраці на добровільних засадах та іншу додаткову інформацію. Щорічно має подаватися інформація про випуск вуглецевих одиниць та операції з ними.
При передачі вуглецевих одиниць іншим країнам або погодженні їх використання для інших міжнародних цілей, необхідно забезпечити відповідне коригування національних реєстрів викидів, аби уникнути подвійного обліку вуглецевих одиниць.
Стаття 6.4. Механізми внеску на пом’якшення викидів і сталий розвиток
Домовленість у Глазго по статті 6.4. призведе до створення нового міжнародного ринку вуглецю для торгівлі скороченнями викидів, створеного державним або приватним сектором у будь-якій точці світу.
Передбачено дозвіл проєктам, зареєстрованим згідно з механізмом чистого розвитку Кіотського протоколу, стати частиною механізму статті 6.4 до 2025 року, за умови відповідності їх новим методологіям.
У Глазго сторони погодилися на «перенесення» вуглецевих кредитів, отриманих за проєктами механізму чистого розвитку Кіотського протоколу, зареєстрованими починаючи з 2013 року. За оцінками експертів, перенесенню підлягають до 320 млн тонн CO2 еквіваленту, що можуть бути використаними для виконання цілей національно-визначених внесків відповідно до Паризької угоди. Якби перехід був необмеженим (тобто включав скорочення від будь-яких проєктів Кіотського протоколу), можна було б перенести більше 4 мільярдів кредитів. Крім того, правила, узгоджені в Глазго, закрили можливість «подвійний підрахунку» скорочень викидів двома різними країнами або групами завдяки механізму коригування реєстрів у разі використання скорочень для міжнародних цілей.
Можливість перенесення одиниць скорочення викидів парникових газів також неоднозначно оцінюється громадськістю, адже перенесенню підлягатимуть одиниці, які згенерувалися не через цілеспрямовану політику щодо скорочення викидів, а через економічний спад та реструктуризацію економіки загалом.
Кредитний період (період, за який можлива генерація вуглецевих одиниць) не може початися раніше 2021 року і може тривати максимум 10 років для проєктів скорочення викидів і дещо більше для проєктів, що передбачають поглинання вуглецю.
5% від отриманих вуглецевих одиниць буде одразу передаватися до Фонду адаптації для підтримки заходів з адаптації у країнах, що розвиваються, а ще 2% буде одразу скасовуватися для забезпечення скорочення загальних викидів. Крім того, на COP 26 вирішено, що фінансування адаптації за рахунок «частки доходів» від торгівлі скороченням викидів буде обов’язковим лише відповідно до статті 6.4, залишаючись добровільним в інших випадках.
Діяльність за даним механізмом буде контролюватися наглядовим органом (Supervisory Body), до складу якого входитимуть 12 представників різних країн. Новостворений наглядовий орган розпочне роботу у 2022 році та має розробити методологію та адміністративні вимоги для ринку.
Варто зауважити, що впровадження відповідних механізмів на державному рівні потребуватиме розроблення нового якісного законодавства для ефективної реалізації.
Стаття 6.8. Неринкові механізми
Стаття 6.8. пропонує офіційні рамки для кліматичного співробітництва між країнами, де не задіяна торгівля, наприклад, допомога розвитку.
Створено Комітет Глазго з неринкових підходів для просування розвитку кліматичної співпраці, причому комітет збиратиметься двічі на рік принаймні до 2027 року.
- Звітність про скорочення викидів парникових газів
Загальні часові рамки (Common timeframes)
Всі сторони мають подавати п’ятирічні зобов’язання кожні п’ять років, починаючи з НВВ у 2025 році, що охоплюватиме період з 2031 по 2035 роки.
Прозорість (Transparency)
Правила прозорості полягають у повідомленні країнами достатньої інформації, щоб визначити, чи виконують вони свої обіцянки з досягнення кліматичних цілей і, що важливо, чи є ця інформація надійною. До 2021 року лише країни, які були визнані багатими на момент створення РКЗК ООН у 1992 році, в тому числі Україна, подавали звіти про викиди. Це створювало білі плями в даних та унеможливлювало розуміння загальної картини з викидами.
Тепер всі країни повинні будуть звітувати про свої викиди, прогрес у виконанні своїх кліматичних обіцянок та свій внесок у фінансування клімату принаймні кожні два роки. Це є позитивним рішенням, оскільки для функціонування механізму торгівлі одиницями скорочення викидів парникових газів потрібна максимальна відповідність всіх систем.
Глобальна інвентаризація (Global stocktake)
У рамках Паризької угоди країни домовилися, що вони будуть періодично контролювати всі аспекти кліматичних дій, щоб переконатися, що світ на шляху до досягнення своїх цілей щодо стримування глобального потепління. Кліматичний пакт Глазго «вітає початок глобального підведення підсумків і виражає свою рішучість, щоб процес був всеосяжним, інклюзивним та послідовним».
Відповідно до нових правил, країни повинні подати свій перший «Дворічний звіт про прозорість» та «Національний звіт про інвентаризацію» до кінця 2024 року, причому малим острівним державам, що розвиваються, та найменш розвинутим країнам дозволено робити це «на свій розсуд».
Наявність однакових правил і форм звітування про викиди для всіх країн, а також проведення періодичних підсумків дозволить відображати глобальний стан викидів та розуміти, яку кількість викидів ще потрібно скоротити.
- Адаптація, втрати і збитки
Паризька угода закликає до балансу між різними видами кліматичного фінансування, але на даний час вона значною мірою спрямована на заходи щодо пом’якшення наслідків, такі як проєкти з відновлюваної енергетики, які часто розглядаються як кращі інвестиції.
У «Кліматичному пакті Глазго» наголошено на необхідності збільшення амбітності та вжиття заходів щодо запобігання, закликається «принаймні подвоїти» фінансування адаптаційних заходів.
Ще однією помітною подією на конференції стало перше в історії додавання до порядку денного «глобальної мети з адаптації». У «Кліматичному пакті Глазго» сторони закликано до інтеграції адаптаційної політики у місцевому, національному та регіональному плануванні.
Створена робоча програма щодо глобальної мети з адаптації до зміни клімату. Вона визначатиме спільні потреби та шляхи вирішення кліматичної кризи, яка вже торкнулася багатьох країн.
Вкотре було визнано необхідність міжнародної підтримки вразливих країн, зокрема відшкодування втрат та збитків від наслідків змін клімату, до яких неможливо адаптуватися.
В Глазго також відбувся перегляд питань доступу до програм щодо розвитку інституційного потенціалу в рамках Кіотського протоколу, однак Україна продовжуватиме мати доступ до відповідних програм та фінансування, також і в напрямку адаптації до зміни клімату. Однак громадськість підкреслює, що сфера не повинна цілком залежати від іноземної допомоги та приватних інвестицій, тож Україні потрібно закладати у державний бюджет обов’язкові статті видатків для реалізації заходів із адаптації до зміни клімату.
Також варто зазначити, що в Україні зовсім не говорять про питання втрат і збитків від зміни клімату і не ведуть облік шкоди, спричиненої кліматичною кризою, що унеможливлює отримання правдивої інформації про стан довкілля. Хоча ми не можемо претендувати на іноземну фінансову допомогу у цих питаннях, втрати і збитки від зміни клімату – це ключова загроза для задоволення основних потреб і забезпечення продовольчої безпеки вразливих груп населення, тому це питання має з’явитися у кліматичному порядку денному України.
- Фінансові питання
На COP 26 відзначено, що сьогодні фінансування адаптації до зміни клімату є недостатнім для вирішення проблем негативних наслідків зміни клімату, які з часом лише інтенсифікуються. Тому розвинуті країни закликають до збільшення масштабів забезпечення кліматичного фінансування, передачі технологій і нарощення потенціалу із адаптації у країнах, що розвиваються, в тому числі в формуванні та імплементації національних планів із адаптації і підготовки адаптаційних комунікацій.
Підтверджений обов’язок розвинених постіндустріальних країн виконувати спільну ціль щодо надання 100 мільярдів доларів для підтримки декарбонізації економік країн, що розвиваються. Розпочато процес визначення нової глобальної мети у сфері фінансових потреб.
Закликано розвинені країни принаймні подвоїти своє колективне забезпечення кліматичного фінансування адаптації країн, що розвиваються, з рівня 2019 року до 2025 року. Просять банки розвитку, інші фінансові установи та приватних осіб посилити мобілізацію фінансів, щоб забезпечити обсяг ресурсів, необхідних для досягнення кліматичних цілей, зокрема щодо адаптації, і для цього досліджувати інноваційні підходи та інструменти для мобілізації фінансів для адаптації від приватних джерел.
Відзначено проблеми щодо ускладненого доступу до кліматичного фінансування країн, що розвиваються, тому, навіть існуючі обіцянки розвинутих країн не виконуються, що є великою проблемою враховуючи, що негативні наслідки і великі втрати від кліматичних змін відбуваються вже зараз. Станом до 2021 року країни не виконали свої зобов’язання щодо виділення 100 млрд дол. щороку.
- Гендерні питання
«Кліматичний пакт Глазго» заохочує Сторони збільшити повну, змістовну та рівну участь жінок у кліматичних діях та для забезпечення гендерно-чутливого впровадження та засобів впровадження, які є життєво важливими для підвищення амбіцій та досягнення кліматичних цілей.
Президент СОР 26 Алок Шарма оголосив про зобов’язання Великобританії виділити 165 мільйонів фунтів стерлінгів для двох програм, спрямованих на «прогрес гендерної рівності в боротьбі зі зміною клімату».
Також було оприлюднено кілька інших заяв, у тому числі зобов’язання США у розмірі 14 мільйонів доларів перед Фондом дій щодо гендерної рівності та зобов’язання Канади забезпечити, щоб 80% зобов’язань щодо кліматичного фінансування протягом наступних п’яти років було спрямовано на гендерну рівність.
В Україні питання гендерної рівності в боротьбі зі зміною клімату не піднімаються на державному рівні, тому висловлюємо сподівання, що при розробці плану імплементації оновленого НВВ, Стратегії низьковуглецевого розвитку та планів реалізації ініціатив, до яких Україна долучилася у Глазго, питання гендерної рівності будуть враховані.
Автори та авторки документу:
Оксана Мар’юк, голова Ради УКМ, юрисконсультка ГО «Екоклуб»
Євгенія Засядько, керівниця відділу клімату і транспорту ГО «Екодія», експертка з кліматичної політики
Мар’яна Винярська, керівниця ЕДЦ «Правова аналітика»
Микола Шлапак, експерт з національних та субнаціональних політик, співавтор третьої частини Шостого оціночного звіту IPCC
