Без бензину. Який сталий транспорт потрібен Україні

Вся нафтопереробна галузь України призупинена. Як позбавитися паливної залежності від рф і обійтися без бензину та дизельного пального? Проаналізували експерти.

«Вся нафтопереробка в Україні зараз через масовані неодноразові атаки агресора не працює і складно забезпечувати логістику нафтопродуктів на український ринок, через що виникає їхній дефіцит», – зазначив голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко.

Україна імпортувала до 70% пального. Головними постачальниками нафтопродуктів до України до лютого 2022 року були Білорусь та росія. За даними Консалтингової групи А-95, у 2021 році разом ці дві країни поставили на український ринок 2/3 бензинів та дизелю. Також окупанти зруйнували 15 нафтобаз по всій країні. Через військові дії зупинились Кременчуцький та Шебелинський НПЗ. Черги на заправках стали звичайним явищем – а на багатьох АЗС пального нема взагалі. Тож довелося шукати альтернативи бензиновим автомобілям.

Пам’ятаємо, що автотранспорт є домінантним забруднювачем атмосферного повітря в Україні. Його викиди останніми роками становлять 35-40% від загального обсягу викидів забруднюючих речовин, навіть незважаючи на скорочення обсягів перевезень. “Майже 3/4 сумарних викидів парникових газів СО2 (екв.) серед усіх видів транспорту продукує саме автомобільний транспорт, що експлуатується на дорогах загального користування. Проте, критичним є те, що автомобільний транспорт справляє викиди переважно у безпосередній близькості до місць масового зосередження людей. Це зумовлює небезпечні концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі, яким дихають люди”, – сказано в Національній доповіді за 2020 рік. Окрім проблем з забрудненням повітря, надмірна кількість приватного транспорту у містах призводить до ускладнення пересування містом і заторів.

Тож поговоримо про транспорт незалежний та з мінімумом викидів.

 

Електромобільний порятунок

В січні 2022 р. Укравтодор затвердив план підтримки електромобільності на дорогах державного значення – однак реалізувати його доведеться навіть під час війни. Адже під час війни саме електромобілі стала порятунком у ситуації, коли пального не було взагалі. Волонтери на електромобілях возили лікарів у Києві, Дніпрі, Харкові та інших містах. «Електромобіль – інструмент для досягнення сталості міст. Транспортна, енергетична і соціальна функції електрокарів тісно пов’язані. Тож перехід на чисті технології тягне за собою підвищення безпеки довкілля і сталості енергосистем», – доводить Денис Радюк, президент АВЕРЕ Україна, Європейської електромобільної асоціації України.

Експерт перелічує основні переваги електротранспорту.

  1. Електротранспорт – це незалежність від росії, білорусі та викопного палива.

Цю тезу навіть не треба пояснювати: купуючи бензин, ми купуємо патрони, які вбивають наших співгромадян.

2. Електротранспорт сам по собі не дає вихлопних газів і не забруднює повітря, не спричинює зміни клімату (якщо джерело енергії є відновним або декарбонізованим).

Завдяки пільгам військового часу, в Україну масово привезли старі втомобілі з ДВЗ. І це є проблемою. Автомобілі з ДВЗ – це серйозне джерело забруднення повітря викидами парникового газу СО2, твердими частинками пилу РМ2,5, сажі та важкими металами, які несуть негативні медичні наслідки для здоров’я. Так, у Києві до війни біля 90% міського смогу давав саме автотранспорт.

3. Більше безпеки дорожнього руху. «Електромобілі, електробуси починають гальмування швидше, у них менша інерція – і це важливо на випадок необхідності негайно попередити нещасний випадок за участю пішоходів», – додає Радюк.

4. Електромобілі виступають як «батарейки на колесах» і могли би сприяти стабілізації електромережі

«Головна перевага електромобілів у тому, що в 90% випадків вони заряджаються вони саме вночі, тим самим «утилізуючи» надлишкову нічну електроенергію, – вважає Олександр Туз, директор компанії Electric cars, академік Української Академії наук. З його досвіду,  зарядну станцію легко можливо влаштувати на паркінгу кожного багатоквартирного будинку.

 

Як стимулювати ринок?

«Перевізникам потрібні стимули для оновлення транспортного парку та переходу на електротранспорт, через податковий кредит чи пряму доплату, – вважає Радюк. – Згодом в рамках відбудови держава може просто заборонити випускати на міські внутрішні маршрути інший транспорт, крім електричного та на водні».

Місцеве самоврядування міст, які мають плани зниження викидів парникових газів відповідно до Угоди мерів, можуть оновлювати автопарки електротранспортом завдяки кредитним програмам ЄБРР.

Коли зросте попит, то українські виробники тролейбусів і трамваїв теж підвищать своє виробництво.

Верховна Рада звільнила від сплати ПДВ та ввізного мита з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2030 року устаткування та комплектувальні для власного виробництва електротранспорту (легкові авто, електробуси, електровантажівки та спецавто), а також транспорту, що працює на природному газі або біогазі.

«Хоча українська держава наразі і робить кроки до електромобільності та сталого транспорту, та досі бракує масштабу та системності таких кроків, необхідних для масової відмови від паливних авто, – констатує Радюк. – Найгірше, що можна зробити після війни – це відновити логістичну систему під традиційне викопне пальне».

Енергетична модель автомобіля Євросоюзу, яку закріпили у договорі про ЄС стаття 73, підготовлена ​​Комітетом з транспорту Європарламенту, та у «Білій книзі» транспортної політики ЄС, передбачена повна заборона до 2050 року використання автотранспорту на бензині та дизелі.

Європа вже робить конкретні кроки у розробці нової енергетичної моделі. Відомо, що Євросоюз має намір частково профінансувати перехід України на екологічно чистий транспорт.

Персональний транспорт

Є зручним, не вимагає бензину і не спричиняє викидів застосування засобів приватного індивідуального транспорту: велосипеди, самокати, моноколеса

«В умовах підвищення цін і нестабільного доступу до пального в Україні зберігаються досить позитивні перспективи розвитку персонального електротранспорту як часткової заміни автомобільного транспорту в містах», – зазначає голова ГО U-Cycle, член Української кліматичної мережі Денис Моляка. На його думку, головними перешкодами для підвищення популярності персонального електротранспорту стане серйозне зменшення доходів громадян в результаті падіння економіки (ціни на електросамокати коливаються від 5 тис. грн до 30 тис. грн) та відсутність інфраструктури для безпечного пересування вулицями міста (велодоріжки, велосмуги, розмітка, знаки тощо).

Це стосується переважної більшості українських міст. У серпні 2021 р. місто Львів першим у країні розпочало розробку комплексного плану розвитку електромобільності. Прокатні електросамокати заповнили вулиці найбільших міст країни і почали з’являтися в середніх обласних центрах.

Електровелосипеди уже кілька років користуються популярністю серед  кур’єрів служб доставки.

Велосипед – найдешевший, найбільш екологічно чистий і найбільш автономний вид транспорту. Велосипед лишається найбільш доступним, а також незамінним транспортом для великої кількості українців, що живуть в умовах війни.

Війна в країні змусила обирати велосипед для коротких поїздок містом навіть автомобілістів. Волонтери, внутрішньо переміщені громадяни і навіть подекуди військові використовують велосипед у повсякденні.

Однак мито на ввіз велосипедів разом із ПДВ складають мінімум 30% від ціни імпортного велосипеда.

«Держава має сприяти тому, щоб велосипед став доступним кожному і кожній в країні. Під час розробки національної стратегії розвитку велосипедного транспорту наприкінці 2021 р. наша організація вносила пропозиції щодо тимчасової відміни мита і ПДВ на складові частини велосипедів, імпортованих в Україну, – відзначає Денис Моляка. – Також ми пропонували впровадити податкові канікули для українських виробників велосипедів для внутрішнього ринку та для веломайстерень. Такі заходи сприяли б розвитку української велоекономіки. Вважаємо, що зараз питання доступності велосипедів стало ще гострішим, ніж до 24 лютого. Ціна нового простого велосипеда складає від 6-8 тис грн. Таку витрату може собі дозволити не кожен українець».

Вирішенням цієї проблеми, на думку експерта, могла б стати державна програма з надання разової цільової грошової допомоги на купівлю велосипедів мешканцям постраждалих міст і селищ, ВПО або ж всім, хто потребує. Альтернативним варіантом може бути відкриття соціальних велопрокатів в містах та селищах з низьким рівнем мобільності та доступу до транспортних послуг.

Поки що U-Cycle започаткувала акцію #BikesForUkraine аби зібрати кошти та придбати велосипеди для волонтерів постраждалих міст.

Європейська електромобільна асоціація теж підтримує зняття податкового навантаження з ринку велосипедів та електровелосипедів та впровадження адресної допомоги для їх користувачів.

Вже зараз, враховуючи велику кількість внутрішніх переселенців без власних велосипедів і автомобілів, у приймаючих громадах варто встановлювати системи муніципального прокату велосипедів і самокатів.

Стратегічна ціль для держави

Метою держави, яка хоче позбутися залежності населення від бензину та дизеля, має стати збільшення частки громадського електротранспорту.

Для цього потрібно не завжди дорогі рішення із придбання нових трамваїв чи тролейбусів, але й управлінські рішення, а саме забезпечувати надійність і безпеку руху громадського транспорту, оптимізовувати маршрути.

Економічно доцільним буде відмовитися від будівництва автомагістралей у міському середовищі, натомість будувати велодоріжки.

“Важливо також розвивати в Україні інтермодальність – підхід, за яким викиди знижуються через сприяння пересуванню пасажира різними сталого транспорту під час всієї подорожі. Наприклад можливість комфортно залишити велосипед на станції чи взяти його з собою в подорож електропотягом, електроавтобусом, скористатися електричним шеринговим авто громадського користування, для подолання частини маршруту з можливістю повного уникнення використання пального”, – додає Радюк. Це потребує дуже системного мислення на рівні місцевого самоврядування і держави, разом з великою кількістю якісної проектної роботи

Україні слід за прикладом ЄС створити власну Стратегію сталої і розумної мобільності, і трансформувати транспортну систему так, щоб міста стали більш стійкими до майбутніх криз.

 

Головне фото: U-Cycle

Маєте що додати? Не згодні з якимось із цих пунктів? Просимо залишити ваш коментар у цій короткій формі: https://forms.gle/oE4E5RQETFe2BCYv6