Продовольча безпека та кліматичні амбіції: як зробити агрокультурну систему більш сталою

Організована ГО «Екодія» панельна дискусія про продовольчу безпеку та кліматичні амбіції зібрала експертів/ок з дуже різних фахових областей.

Марія Дячук, фахівчиня ГО «Екодія», розпочала панель із озвучення основної проблематики, яку принесла зі собою війна Росії проти України:

  • Проблематика доставки збіжжя
  • Пошкодження об’єктів АПК України та наслідки для довкілля, які тягнуть за собою ці пошкодження (Чорнобаївська птахофабрика – 4.5 млн поголів’я курей загинули)
  • 34% території АПК під ризиком
  • У липні 70 000 га згоріло.

Збитки від руйнування сектору АПК обчислюється зараз на рівні 6.9 мільярдів доларів, 1.78 з яких – вартість викрадених росіянами продуктів.

«Війна розпочала іншу кризу – продовольчу, глобальна продовольча система не є сталою і зараз у нас є змога це змінити, створити сталу продовольчу систему безпеки», – заявила вона.

Для подолання продовольчої кризи, згідно слів Дячук, необхідно:

  • децентралізувати систему поставок збіжжя морським шляхом
  • змінити підхід до орієнтації українського ринку, який все ще орієнтований на експорт, і підтримувати не тільки великі агрохолдинги, але і мале та середнє фермерство
  • забезпечити можливість придбати ю землю сільськогосподарського призначення для малих та середніх фермерських господарств
  • включати більше довкіллєвих практик та стандартів
  • також необхідно моніторити стан ґрунтів та розробити чіткий план того, яка земля може бути використана за призначенням, а яка має стати частиною ПЗФ

Наступна панелістка – Шанталь Клемент, виконавча директорка IPES Food, виділила 4 проблеми, які лежать в основі продовольчої кризи:

  • мало де виробляють збіжжя, хоча запит високий; 26 країн у світі залежать на 50% від імпорту зернових з росії та України,
  • практики промислового АПК, що не допомагають протистояти та адаптуватись до змін клімату, через спеціалізацію регіонів на виробництво певної продукції, зменшилось локальне забезпечення продуктами, але збільшилась залежність від їх доставки
  • непропорційне зростання ціни показало, що ми залежимо від глибоко централізованих, тіньових та непрозорих ринків поставок продовольства (5 великих компаній контролюють більшу часту поставок зернових)
  • війна відбувається зараз, але ми все ще знаходимось у більш глобальному контексті коронавірусу, зміни клімату та інших можливих криз.
  • Проблема полягає не у виробництві, а у розподілі благ: ми вже виробляємо достатньо, аби прогодувати популяцію, але не маємо ефективної та справедливої системи розподілу цих благ.

«Різноманіття у контексті агроекологї – це, що дозволяє нам залишатись незалежними та стійкими. Держави мають робити плани на локальному рівні допомагати локальному виробництву для посилення продовольчої безпеки».

Микола Шлапак, консультант з питань змін клімату та довкілля, LA WGIII IPCC AR6 (Україна), навів інформацію про вплив АПК України на зміни клімату. Викиди України у секторі АПК дуже високі – 26% (прямі і непрямі включно). У 2019 році ми спостерігали пік викидів, а зараз існує тенденція у тваринництві до зменшення кількості викидів, тому що зменшується поголів’я тварин.

Водночас, викиди збільшуються у сфері вирощування зернових, тому що збільшується кількість використання добрив (31.8 млн тонн СО2 у 2020).

Серед рішень експерт бачить сам АПК, який, згідно останнього звіту ІРСС, за правильних підходів може призвести до скорочення 4 млрд тонн світових викидів СО2. Для контексту України це полягатиме у

  • впровадженні мітигаційних практик у різних галузях АПК
  • фокусі на природоорієнтовані рішення, що не тільки допомагають у мітигації, але і сприяють адаптації: захист якості повітря, збереження біорізноманіття тощо
  • захисті земельних та водних ресурсів
  • залученні міжнародного кліматичного фінансування, бо війна має сильний вплив на бюджет і тому знизилась можливість фінансування державою адаптаційних та мітигаційних практик.

Ксенія Бранд, членкиня AbL та фермерка з Німеччини, ввела присутніх у контекст Німеччини та назвала, на її думку, можливості зниження викидів від АПК та стабілізації сектору шляхом

  • зменшення поголів’я тварин на 50%
  • має змінитись і практика споживання: ми маємо споживати менше і якісніші продукти (хоча зараз важко вимагати купувати їжу за вищу ціну – через високу інфляцію)
  • поголів’я розподілено нерівномірно, тому варто краще розподілити це по країні
  • екстенсивність фермерства, а не інтенсивність
  • запровадити програми підтримки локального фермерства.

Огінґ Отіно, представник Pelum Kenya та коаліції 59 організацій, яка була створена 5 років тому та промотує агроекологію.  У Кенії до початку Повномасштабного вторгнення не знали про сильну продовольчу залежність від українських та російських сільськогосподарських продуктів

  • на 60-80% збільшилась ціна на збіжжя
  • на 100% на мінеральні добрива
  • більше 100% – на олію

Рішенням спікер називає агроекологію як поширену практику, для зупинення монополія великих компаній над продовольством, збереження та поширення місцевих традиційних практик землеробства, також країнам Африканського континенту потрібно відійти від продовольчого колоніалізму. “Спочатку має наповнитись локальний ринок, а надлишок вже може піти на продаж», – підсумовує він.

Дякуємо за репортаж і фото з COP27 Діані Попфалуші, ГО “Плато”

Маєте що додати? Не згодні з якимось із цих пунктів? Просимо залишити ваш коментар у цій короткій формі: https://forms.gle/oE4E5RQETFe2BCYv6