УКМ продовжує висвітлювати рішення з адаптації до зміни клімату, які впроваджуються в Україні. Розповідаємо про тривожні скриньки та протипаводкові бар’єри, збирання дощової води, а ще стратегічне планування для громад Закарпаття.
У червні 2020 року відбувся один із найбільших паводків в історії західної України. Інтенсивні грозові дощі спричинили значне підвищення водності річок, зокрема, Дністра, Прута, Черемошів, Бистриці, що завдало збитків на суму від 3 до 4 мільярдів гривень. Окрім економічних втрат, через руйнівний вплив стихії тисячі людей опинилися у небезпеці та зазнали також і психологічного тиску.
«Наша організація виникла саме через паводки, які відбулися у 1998 та 2001 роках та унаслідок яких загинуло декілька десятків людей. З 2005 року ми шукаємо моделі співпраці між населенням і профільними структурами щодо пом’якшення наслідків зміни клімату, а з 2020 року, після лиха, яке трапилось на Івано-Франківщині, розпочали проєкт iNSltu», – зазначає менеджер проєкту «iNSltu: природні рішення постраждалим від паводку громадам», який за підтримки Швейцарської Конфедерації реалізує громадська організація «Форза» з міста Ужгород.
Проєкт реалізується у населених пунктах Банилів, Слобода-Банилів, Розтоки в Чернівецькій області, а також у Ланчинській громаді, що на Івано-Франківщині.
Стратегічне планування
На початковому етапі проєкту була сформована робоча група із розробки Плану управління ризиками затоплень у Ланчинській громаді. Її учасники напрацьовували рішення, як захистити об’єкти критичної інфраструктури, де, що і як будувати, щоб не піддавати ризику затоплення, як швидко і правильно реагувати на паводок. Відтак було ідентифіковано, що у лісах, які розташовані на значній території громади, радикального втручання не відбувається, і тому дійшли висновку, що все відбувається через понаднормові опади, спричинені порушенням за останні сотні років процесів в природі.
«Зміна клімату проявляється вже інакше. Якщо раніше значні руйнування відбувалися через те, що дощі мали затяжний характер, тобто десь із кінця жовтня до середини листопада було волого, насичувалася земля, потім випадав сніг, а потім знову дощило, то зараз може випасти дуже багато води на відносно невеликій території в 300-400 гектарів. Це спричиняє локальний підйом рівня води у річках і потічках й призводить до затоплення ділянок, які десятками років не затоплювалися. Й оскільки вони не затоплювалися, населення не звертає на це увагу і не намагається захиститися. Тобто у цьому випадку руйнування відбуваються через ментальну неготовність людей думати про ці процеси та турбуватися про себе», – характеризує Юрій Дербаль.
Як виявилося, місцеві команди практично не готові до стратегічного планування заходів щодо протидії негоді через брак досвіду. «У Ланчинській, Банилівській громадах є відділи економіки та фінансування, але в них немає навчених людей, щоб робити подібні проєкти з адаптації. І вони не виключення: багато громад не має досвіду планування загального розвитку свого населеного пункту, не говорячи про запобігання або пом’якшення негативних наслідків кліматичної зміни в майбутньому. Над цим потрібно багато працювати», – коментує Юрій Дербаль.
Практичні рішення
Експерт проаналізував картосхеми Закарпаття та Чернівеччини та з’ясував, як рухалися хмари, що призвели до затоплення 2008 року. Вони формувалися у східній частині Польщі, рухалися через Львівщину, йшли на Івано-Франківщину, далі на Чернівеччину, а потім на Закарпаття й виходили на Румунію. За його словами, ці ж циклічні прояви повторилися й у 2020 році. Якби спеціалісти в населених пунктах трішки аналізували такі кліматичні прояви, то вони були би готові до таких ситуацій».
Окрім розробки стратегічних документів, громадська організація «Форза» забезпечила населені пункти «тривожними скриньками». Це умовна назва набору техніки, обладнання та інструментів, які допомагають швидше та якісніше реагувати на конкретну надзвичайну подію.
До набору увійшли мотопомпа, надувний човен для евакуації тих, хто сам не здатний пересуватись, бензо- та ручні пили, сокири, лопати, аптечки, захисні шоломи, рятувальні жилети та мотузки, гучномовці та медичні аптечки – все те, що необхідне в перші хвилини, години та дні під час і після паводку. Також комплекти містять дренажні насоси, якими можна відкачати воду з замулених паводковими водами колодязів, що теж є важливою для громади річчю, коли після паводків постає питання придатної для питання води.
Кожен із населених пунктів отримав по одній «тривожній скриньці», а Ланчинська громада отримала все в подвійній кількості разом із захисними протипаводковими бар’єрами загальною довжиною 80 метрів.
«Протипаводкові бар’єри – це своєрідні «ковбаски», подвійні надувні балони, які накачуються водою та замінюють декілька сотень мішків із піском. Вони розмотуються, всередину насосами накачується декілька тонн води, і такий бар’єр використовується для захисту важливих об’єктів, наприклад, підстанцій», – зазначає менеджер проєкту Юрій Дербаль.
Отримавши техніку та інструменти, старости, депутати, посадові і відповідальні особи громад з питань цивільного захисту, волонтери та небайдужі громадяни пройшли практичні навчання з питань реагування на прояви стихії. А найуразливіші групи населення, які тривалий час оговтувалися від паводку 2020 року, також отримали запаси кормів для свійських тварин задля підтримки продовольчої безпеки.
Системи збору дощової води
Ще одним пілотним об’єктом у межах проєкту стала гімназія у Ланчині, у якій буде облаштовано систему для збору дощової води.
«Для гімназії у Ланчині ми готуємо систему збору дощової води. Для початку буде встановлено ринви. Для Європи це нонсенс, щоб школа не має ринв, але такі наші реалії: дощова вода підмиває фундамент. Далі вода буде збиратися до ємностей, закопаних у землі, а далі насосами буде перекачуватися до туалетів і використовуватиметься для господарських потреб. Цей демонстраційний об’єкт якраз монтується, адже школа перебуває на ремонті», – коментує Юрій Дербаль.
Також Юрій акцентує увагу на тому, що всі школи у Закарпатті в зоні підвищеної вологості й, що подібні системи збору дощової води корисні для рівнинних регіонів. Але водночас проблема полягає в надмірному використанні природних ресурсів населенням.
«Закарпаття – найбільш багатий регіон на водні ресурси в Україні: у нас 9000 річок і потічків, понад 20000 км протяжність водних об’єктів. Але разом із тим маємо те, що Тиса проходить у 50 метрах від житлових будинків населеного пункту, але колодязі без води. Є підземні води, але їх не вистачає, адже наше суспільство виснажує водоносні горизонти, пробурюючи свердловини для промислових потреб, поруч розвивається рекреація, де кожен хоче мати басейн коло хати, водосховище, відтак забирається поверхнева вода. І тому наша демонстраційна модель збору води у школі є прикладом того, як можна створювати корисний резерв дощової води», – говорить Юрій.
Проєкт «iNSltu: природні рішення постраждалим від паводку громадам» триватиме до кінця вересня 2021 року, але «Форза» передбачає продовжити його на декілька місяців, щоб збудувати берегоукріплення із деревини на річці Слобушниця. У цей час в Карпатах меженний рівень води у річках, й громадська організація, без ризику для працівників, зможе зробити цю споруду, яка до наступного літа, коли почнуться паводки, стабілізується й приноситиме користь.
