УКМ

Цьогоріч Закарпаття в центрі кліматичної загрози. Спочатку зима 2020 дивує весняною, а іноді, і літньою температурою, та повертається в травні зі снігопадами та заморозками. Далі на зміну тривалому посушливому періоду приходять затяжні зливи, що зумовлюють паводки, селеві потоки та значні руйнування і збитки. Сильні грози, град, шквали стають усе частішими. Що відбувається, і до чого готуватися — пояснює в нашому матеріалі Віра Балабух, завідувачка відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України.

«Погода в тому чи іншому регіоні залежить від циркуляції в атмосфері, та підстильної поверхні, тобто природного ландшафту. Зміни в складі атмосфери й ландшафту зумовлюють особливості погодних умов та їхній перебіг на певній території. Характерний для цієї місцевості, зокрема Закарпатського регіону, багаторічний режим погоди формує регіональний клімат. Ми все частіше стаємо свідками екстремальної, нетипової для Закарпаття, погоди, це говорить про те, що клімат змінюється». — пояснює пані Віра.

 

Як змінюється клімат у регіоні і як це зрозуміти?

Важливий показник, що може свідчити про зміни клімату, та й загалом стан кліматичної системи є температура повітря. Вона є одним із найважливіших елементів погоди і клімату, оскільки тепло лежить в основі всіх атмосферних процесів і зумовлює стан кліматичної системи. Тож, зміна температури свідчить про зміну кліматичної системи. Проявом цього є зміна середніх багаторічних метеорологічних показників (температури повітря, вологість, швидкість вітру, опади та ін.), які являють собою кліматичні норми. Відповідно до Технічного регламенту Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), кліматичною нормою є середні багаторічні значення показників за 30 років, що називають кліматичним періодом. Сучасні кліматичні норми — це середні дані метеорологічних показників, що були отримані за період із січня 1991 по грудень 2020 року. Ці кліматичні норми беруть до уваги при плануванні соціального й економічного розвитку регіону, проєктування будівель і споруд, конструюванні приладів, їхньої експлуатації та інше.

Чим більше погода й температура в регіоні зараз відрізняється від, прийнятої раніше, кліматичної норми, тим більше, це явище можна назвати не нормальним, екстремальним для регіону.

Тож, порівняймо, як сьогоднішні погодні показники на Закарпатті відрізняються від базової кліматичної норми регіону, та чому такої погоди не витримує інфраструктура.

«Інфраструктурні об’єкти області здебільшого здатні витримати погодні явища, характерні для кліматичної норми регіону, але не екстремальні показники.» — зазначає науковиця.

 

Як може змінитися клімат до 2050 року порівняно із сьогоденням?

Останні 60 років температура повітря на Закарпатті змінювалась. Проте, на відміну від інших регіонів, ці зміни були досить різними. У 60-ті, 70-ті та до середини 80-их років зауважували зниження середньої за рік температури повітря, а з кінця 80-их — навпаки, її зростання.

Найбільше температура змінилася упродовж останніх 30 років — аж на 0,62 ˚С за 10 років. Це майже втричі перевищило зміну середньої за рік глобальної температури — 0,20 ˚С за 10 років.

«Останнє десятиріччя, особливо, період із 2015 по 2019 роки, виявилися найтеплішими за останні 60 років і, ймовірно, за увесь період інструментальних спостережень за погодою. Починаючи з 2007 року, аномалії середньої за рік температури повітря перевищили 1,0 ˚С, а в певні роки, їхні значення сягали вище 2,0 ˚С. П’ять найтепліших років за шестидесятиріччя спостерігаємо в ХХІ столітті. Дуже ймовірно, що 2020 рік на Закарпатті також стане аномально теплим». — передбачає Віра Балабух.

а) середня за рік температура повітря та її аномалії

б) рейтинг 5-и найтепліших років, починаючи з 1961 року

Рис.1 — Середня за рік температура повітря та її аномалія відносно кліматичної норми (1961–1990 рр.) (а) та рейтинг 5-и найтепліших років з 1961 року (б) у Закарпатській області

 

За останні майже тридцять років (1991–2019 рр.) на Закарпатті спостерігається стійке зростання температури повітря упродовж усього року. Середня річна температура повітря в цей період виросла на 0,7 -0,8 ºС відносно кліматичної норми. Так, літо й зима стали теплішими на 1,40С та 0,90С відповідно. Найбільш суттєво підвищилася температура повітря в січні (1,60С), серпні (1,70С) та липні (1,40С). Середня температура перехідних сезонів (осені та весни) виросла на 0,5 — 0,60С.

а) аномалії середньої за місяць температури повітря	б) аномалії середньої за сезон температури повітря
Рис.2 — Аномалії (˚С) середньої за місяць (а) та сезон (б) температури повітря у 1991–2019 рр, відносно кліматичної норми (1961–1990)

 

Як зміна температури впливає на сезони року?

Через ріст середньої температури повітря влітку, літо на Закарпатті продовжилося майже на два тижні за останні десятиріччя. Майже на тиждень виросла тривалість періоду активної вегетації як холоднолюбних культур, так і теплолюбних. Збільшується кількість спекотних днів із максимальною температурою вище 25°С майже на два тижні, а днів зі спекою вище 30 °С стало більше аж на тиждень.

Хоча тривалість холодного періоду на Закарпатті суттєво не змінилась, але морозних днів стало майже на тиждень менше. Холодних днів із морозом -10°С, -15°С, -20 °С і нижче стає все менше. Ці зміни зумовили суттєве підвищення мінімальної температури в холодний період та зменшення тривалості опалювального сезону (із середньою добовою температурою менше 8°С).

Зміна термічного режиму на Закарпатті супроводжується зміною режиму зволоження. Річна кількість опадів в області змінилася не суттєво, але відбувся їх перерозподіл між сезонами: влітку на 10 % менше зволоження, а восени на 20 % більше. Максимальна кількість опадів спостерігається тепер не в червні, а в липні.

а) аномалія річної суми опадів

б) середня за добу кількість опадів

Рис. 3– Зміна річної суми опадів у 1991–2019 рр. відносно кліматичної норми (1961–1990 рр.) та міжрічна мінливість середньої за добу кількості опадів на Закарпатті

 

Збільшення кількості опадів восени на Закарпатті, зумовило зростання зволоженості території в цей же період. Але літо стає все посушливим, спекотним.

а) аномалії (%) кількості опадів за місяць	а) аномалії (%) кількості опадів за сезон
Рис.4 — Аномалії середньої за місяць (а) та сезон (б) кількості опадів у 1991–2019 рр, відносно кліматичної норми (1961–1990)

 

Але й дощі, на сьогодні, стають більш інтенсивними. Усе частіше бувають сильні зливи, шквали, грози, які є великим випробуванням не тільки для інфраструктури, а і для екосистем.

Велика кількість сильних дощів спостерігається вже не лише в липні, але й  у серпні, а також, в деякі роки, й у вересні. Зросла також кількість небезпечних і стихійних дощів у холодний період, особливо в осінні місяці. Проте, кількість дощових днів влітку зменшується, особливо упродовж останнього десятиріччя.

Підвищення температури повітря в холодний період зумовило зміну структури опадів. На Закарпатті взимку все частіше трапляються дні з дощем і все менше зі снігом. Підвищення температури повітря, особливо мінімальної, зумовило також збільшення повторюваності мокрого снігу, налипання мокрого снігу та ожеледі й ожеледиці небезпечного діаметру. Але дні зі снігом перетворюються на дні великих снігопадів.

 

Як зміна клімату змінить Закарпаття найближчі 30 років?

У період 2021–2050 років зміна клімату, яка спостерігалися в Україні та на Закарпатті упродовж останніх десятиріч, буде продовжуватись. За реалізації сценарію SRES A1B* у регіоні можна очікувати подальше підвищення як середньої, так і максимальної та мінімальної температури протягом усього року. Температура повітря може зрости на 1,1–1,2 °С. Найбільше зростання можливе восени (1,3°С), особливо в жовтні (2,3 °С), та взимку (1,4 °С), переважно в лютому (2,1 °С).

*—  Мова йде про можливі сценарії зміни клімату, які залежать від сценаріїв розвитку суспільства. Тому коли ми говоримо про можливу зміну клімату, то мова йде не про прогноз, а про можливий сценарій зміни клімату. Таких сценаріїв може бути кілька.І їх розробляють залежно від того, яка кількість парникових газів очікується. У даному випадку розглядаються проекції зміни клімату для сценарію А1В.

а) аномалії середньої за місяць температури повітря	б) аномалії середньої за сезон температури повітря
Рис.5 — Ймовірні зміни (˚С) середньої за місяць (а) та сезон (б) температури повітря у 2021–2050 рр, відносно кліматичної норми (1961–1990)

 

До середини ХХI століття на Закарпатті можна очікувати істотне збільшення тривалості теплого періоду. Весна настане раніше, літо стане довшим. Тривалість теплого періоду до 2050 року може вирости майже на 2–3 тижні в порівнянні з останніми десятиріччями. На 2–3 тижні збільшиться тривалість вегетаційного періоду та періоду з активною вегетацією, що значно посилить агрокліматичний потенціал території області, і сприятиме вирощуванню більш теплолюбивих культур. Період вегетації починатиметься раніше й пізніше закінчуватиметься. Але пізні весняні заморозки можуть створити загрозу для рослин та врожаю. Збільшення тривалості теплого періоду, ймовірно супроводжуватиметься зростанням кількості спекотних днів із денною температурою вище 25 і 30 °С. Більш ніж на два тижні (16,5 днів) може зрости тривалість літнього сезону й періоду літньої рекреації.

У холодний період на Закарпатті може зменшитися кількість морозних днів. Втратимо близько 8–10 днів із температурою -10 0С і нижче, 2–4 дні з морозами -15 0С і нижче і 1–2 дні з морозами -20 0С і нижче. Тож, зима стане коротшою й менш суворою.

До 2050 року на Закарпатті зміниться й режим зволоження. Хоча кількість опадів за рік варіюватиме несуттєво (5–8 %), проте випадатимуть вони неоднорідно упродовж року. Взимку можливе значне (23 %) збільшення опадів, переважно за рахунок грудня та лютого. Кількість опадів за літо також суттєво не зміниться, проте в липні їх буде більше, а в серпні — менше. Зменшення опадів у теплий період + підвищення температури повітря = дефіцит вологи і зростання посушливості в регіоні

а) кількість опадів за місяць та їхня зміна відносно кліматичної норми	б) аномалія середньої за сезон та рік суми опадів
Рис. 6. — Проєкції зміни кількості опадів за місяць та сезон у 2021–2050рр відносно кліматичної норми (1961 — 1990гг.) на Закарпатті

 

Але аномальні погодні явища будуть траплятися частіше. Істотно збільшиться кількість екстремальність опадів. Хоча середній за рік добовий максимум опадів до 2050 року на Закарпатті може вирости несуттєво (біля 4 %). У травні, вересні та грудні опади можуть бути більш значними та інтенсивними. Усе це призведе до того, що кількість днів із сильними опадами до середини ХХI століття буде зростати. Більш суттєво інтенсивність опадів збільшиться взимку.

Зміна температури й режиму зволоження зумовить зміну гідрологічних характеристик річок у гірській частині області, зокрема в Рахівському районі, де знаходиться верхів’я Тиси. Наприкінці осені та в зимовий період у районі може збільшитися середній стік за рахунок дощів та танення снігу. Влітку водність річок зменшиться в середньому до 5–10 % зі зменшенням опадів, але очікуються й паводки через інтенсивні дощі. Осінній період за водністю загалом не зміниться, зменшення опадів у жовтні (-35 %) компенсується їх збільшенням у вересні та листопаді (відповідно +17 % та+4 %). За рік співвідношення між дощовими та сніго-дощовими паводками не зміниться.

Тож, розслаблятися не варто. Закарпаття, як і вся Україна потребує негайних заходів з адаптації до нових кліматичних умов уже сьогодні. Інакше, не уникнути збитків як для людей, так і для природи.

Результати оцінки ймовірних змін клімату до середини ХХІ століття та частково зміни кліматичних показників у сучасний кліматичний період отримано в рамках проєкту HUSKROUA 1001/079 «LOC-CLIM-ACT: Місцеві дії щодо впливу кліматичних змін» що виконувався при реалізації Програми транскордонного співробітництва Європейського Інструменту Сусідства й Партнерства (ТКС ЄІСП) Угорщина — Словаччина — Румунія — Україна. Проєкт впроваджувався громадською організацією «Агентство сприяння сталому розвитку Карпатського регіону «ФОРЗА»

Текст:

Балабух Віра — вартова клімату УКМ

Маргарита Мостова — медіа координаторка УКМ

На початку 2020 року уряд України заявив про намір долучитися до Європейського Зеленого Курсу — стратегічної програми дій країн ЄС. Її мета — амбіційний план переходу до кліматично нейтральної Європи до 2050 року. Це означає перезапуск економіки Євросоюзу в усіх секторах: за наступні 30 років планують повністю усунути антропогенні викиди парникових газів від енергетики, промисловості, транспорту та землекористування.

Пандемія COVID-19 вплинула на політику в сфері зміни клімату — тепер Єврокомісія хоче посилити заходи в рамках Європейського Зеленого Курсу. Члени Єврокомісії вважають: економічне відновлення після пандемії потрібно спрямувати на розбудову більш стійкої, «зеленої» та цифрової Європи. Тому заходи в рамках Європейського Зеленого Курсу посилять.  Євросоюз запрошує Україну до співпраці в цьому проекті, але ми, попри підписані Угоду про Асоціацію та Договір про Енергетичне Співтовариство, не поспішаємо долучатися та навіть не ставимо собі відповідних цілей.

Після безсніжної зими, весняних пилових бурь, масштабних пожеж у Чорнобильській зоні, нових температурних рекордів та нещодавніх повеней у західних регіонах, спричинених надзвичайно інтенсивними опадами, надалі вдавати, що глобальна проблема зміни клімату нас не стосується, навряд чи вийде. 

 

Чому мери міст підтримують цілі Паризької Угоди, а держава — поки ні?

У 2015 році Україна разом з 194 іншими країнами світу підписала Паризьку Угоду й погодилася добровільно скорочувати викиди парникових газів, які призводять до антропогенної зміни клімату. Тоді країни визнали необхідність «докласти всіх можливих зусиль» для обмеження глобального потепління на рівні до +1,5 градуси цельсію до 2050 року. В рамках угоди всі підписанти мають кожні 5 років подавати свої національно визначені внески — власні плани декарбонізації та адаптації до змін клімату.

Український уряд зараз переглядає національний внесок до 2030 року (НВВ2) і має представити його міжнародній спільноті восени 2020-го. Наприкінці минулого року Мінекоенерго оголосило про перегляд Енергетичної стратегії України до 2035 року та розробку інтегрованого Національного плану з енергетики та клімату на 2021–2030 рр відповідно до вимог ЄС. Усі ці документи мають бути узгоджені та надавати чіткий план заходів для скорочення викидів парникових газів. Але не все йде за планом. Поточний стан справ у державному управлінні дуже далекий від узгодженості з зобов’язаннями. Цьому заважають інтереси кількох великих олігархічних фінансово-промислових груп та про-російських колаборантів, що задіяні в схемах імпорту викопного палива з північного суда та окупованих територій Донецької та Луганської областей.

На відміну від фактично заблокованого лобістами національного рівня, стрімкий розвиток кліматичної політики на рівні міст зумовлений передусім тим, що це стало дієвим способом розв’язання локальних проблем: від покращення стану довкілля та умов життя до стабілізації витрат на енергоресурси та пожвавлення місцевого регіонального економічного розвитку. Продовження дерибану покладів викопного палива та залишків радянської енергетичної інфраструктури може бути ускладнене зростаючим опором на місцевому рівні та прагненням кращої долі для багатьох міст та громад.

На локальному рівні потреба в адаптації до змін клімату та декарбонізації економіки змінює процеси прийняття рішень у питаннях розбудови інфраструктури, середньо- і довгострокового планування та залучення інвестицій, у тому числі міжнародних. Це дає змогу мерам повернути собі контроль над стратегічними сферами, зокрема енергетичною та транспортною політикою. 

Адміністрації міст розглядають перехід від викопного палива до відновлюваної енергії та заходи з енергозбереження не як зобов’язання, а як можливість соціально-економічного розвитку. Вони прагнуть стабільно забезпечувати свою громаду дешевою, чистою, безпечною та сталою енергією. Крім того, міста хочуть бути лідерами в процесах, які науковці вважають невідкладними: підвищення енергоефективності, заміщення викопного палива на невичерпні відновлювані джерела енергії (ВДЕ).

Українські міста вже активно працюють у цьому напрямі, залучаючи міжнародну технічну підтримку та значні інвестиційні кошти, а також діляться з іншими своїм досвідом у сферах енергоефективності, розвитку відновлюваної енергетики та сталої мобільності. У цьому їм допомагають Плани дій зі сталого енергетичного розвитку (ПДСЕР), розроблені в рамках участі в Угоді мерів. Сім міст України, серед яких Житомир та Львів, проголосили ціль перейти на 100 % відновлюваних джерел енергії до 2050 року та долучилися до зростаючого світового руху за 100% ВДЕ.

 

Чому енергоефективність та відновлювана енергія — пріоритет для країн та міст?

Світ потребує негайних дій в енергетичному секторі, який відповідальний за більшу частину антропогенних викидів парникових газів через спалення викопного палива. Ключовими інструментами для скорочення викидів СО2 та метану, головних парникових газів, є підвищення енергоефективності та перехід до відновлюваних джерел енергії, які здатні забезпечити 90% необхідного скорочення.

На сьогодні проблема змін клімату вже не є чимось віддаленим, ми вже відчуваємо негативні наслідки на собі — підвищення середньорічних температур, аномальні зливи, повені, посухи, хвилі спеки, пожежі та пилові бурі. Світ усе більше потерпає від кліматичної кризи, з ознаками якої вже стикається, навіть відносно убезпечена від впливу стихій Україна.

Якщо не скорочувати обсяги видобутку та спалення викопного палива — вугілля, нафти й газу, то подальші наслідки змін клімату будуть ще більш масштабними та руйнівними. У разі потепління на 4°C рівень Чорного моря підвищиться більш ніж на метр, а тисячі населених пунктів та частини великих узбережних міст України, зокрема Одеси та Херсону, можуть бути частково або повністю затоплені. Глобально, до другої половини ХХІ століття, ми можемо втратити половину всіх форм життя на планеті, а також зіткнутися з новими великими соціальними потрясіннями, зокрема масовою міграцією та конфліктами за воду та землю.

 

Нова економіка в умовах зміни клімату

Щоби міста у всьому світі та інфраструктура, яка підтримує їхню життєдіяльність, почали змінюватися необхідними для порятунку від змін клімату темпами, потрібне нове суспільне уявлення про економічний розвиток. Побудова діджиталізованої кругової економіки та перехід на 100 % ВДЕ — це як Космічна Гонка у 20-столітті. Але на відміну від космічних програм 20 століття, це гонка не за першість, а на виживання, і приймають участь не 2 супердержави, а все людство. Тим не менш, лідери в цій гонці вже очевидні — це Європейський Союз та Китай. Їх успіх показує, що в сучасному світі цифрові технології та сервіси, енергоефективність та відновлювана енергетика є одночасно ключовими точками економічного росту й рішеннями для проблем, пов’язаних зі зміною клімату.

Із широким впровадженням відновлюваних джерел енергії, яке почалося у 2000-х роках, Європа вступила в нову енергетичну епоху, прокладаючи шлях для решти світу. У поєднанні зі швидким прогресом інформаційно-комунікаційних технологій відновлювані джерела енергії створюють основу для децентралізованих систем із горизонтальними потоками енергії та даних — нового «Інтернету Енергії». Одночасно відбуватиметься  цифрова оптимізація виробництва, дистрибуції та утилізації товарів — перехід до безвідходної кругової економіки. 

За словами всесвітньо відомого економіста-візіонера, головного ідеолога Європейського Зеленого Курсу Джеремі Ріфкіна, світ уже вступає в Третю промислову революцію. Ріфкін є президентом Фундації економічних трендів та з кінця 2000-х років працює консультантом Європейської Комісії у сфері діджиталізації, а також радником китайських урядових установ, що працюють над розгортанням плану China Internet Plus. Китай та ЄС уже зрозуміли, що структуровані цифрові дані — це нафта ХХI століття, адже вони дають змогу виробляти, транспортувати та розподіляти серед споживачів товари та послуги з мінімальними витратами ресурсів та часу, розбудовуючи розумну кругову економіку.

У своїх книгах «Третя промислова революція», «Zero marginal cost society» та «The Green New Deal», які стали світовими бестселерами, Ріфкін вказує на три фундаментальні фізичні елементи економіки, які дають поштовх новій промисловій революції:

• нові форми комунікації,
• нові форми енергії, 
• нові засоби транспорту та логістики

Перша промислова революція у XIX столітті була здійснена завдяки використанню вугілля, парових машин, залізниць та телеграфу, Друга у XX столітті — нафтою, автомобілями, централізованим електропостачанням, теле- та радіомовленням.

Як показує Ріфкін, наразі відбувається Третя промислова революція. Він описує технологічну платформу для неї як три Інтернети: комунікаційний, енергетичний та логістичний, які зближуються й починають діяти як єдине ціле. З поширенням технології 5G, загальний Інтернет Речей (IoT) об’єднує ці три елементи для управління, енергозабезпечення та руху (логістики) економічної діяльності. І це — не просто концепція майбутнього. Це — стратегічний індустріальний курс, який обрали для себе Євросоюз та Китай, щоби технологічно та економічно втілювати повну декарбонізацію.

У Європі елементи цього курсу заклалися ще на початку 2000-х років, вони диктувалися прагенням сталого розвитку. Китай, стикнувшись із катастрофічними наслідками забруднення довкілля та вбивчим смогом, долучився до курсу на Третю промислову революцію на початку 2010-х. Після підписання Паризької Угоди інтереси цих двох геополітичних сил все більше зближаються й саме вони визначають порядок денний глобальної кліматичної політики. 

Україні ще не пізно стати гідним посередником в глобальній кооперації між ЄС та Китаєм та сприяти прискоренню глобальної «зеленої» промислової революції. Ми маємо всі інструменти для цього: для заходів на національному рівні громадськістю була розроблена Дорожня карта кліматичних цілей до 2030 року, яка охоплює ключові сектори економіки та окреслює заходи для скорочення викидів парникових газів у кожному з них, а загальні сценарії розвитку економіки в умовах декарбонізації були прораховані вітчизняними науковцями в проекті технічної допомоги, профінансованому ЄБРР. 

 

Куди Україна прокладає стратегічний курс?

Зараз, на 5 рік після підписання Паризької Угоди, брак в Україні на національному рівні адекватної та послідовної кліматичної політики, відмова від «зелених» євроінтеграційних реформ та саботаж заходів із підвищення енергоефективності ведуть до подальшої де-індустріалізації країни, руйнування інфраструктури, втрати науково-технічного потенціалу та загального соціо-економічного занепаду в умовах зростання приватних монополій.

Якщо поточний олігархічно-викопний курс у стратегічних галузях держави зберігатиметься наступні 5–10 років, долю Донбасу — соціально-економічний колапс — можуть повторити інші регіони України. Якщо курс не змінити, нас чекатиме подальше руйнування інфраструктури, спустошення довкілля, економічний занепад, знищення демократичного урядування та встановлення диктатур. Ситуація з окупованим Кримом перетворює прогнозовані в умовах змін клімату війни за воду на реальну загрозу. У всіх сенсах наша країна, як і весь світ в умовах кліматичної кризи, уже однією ногою в прірві. Саме час озирнутися та змінити курс. 

Готуючи Другий Національно Визначений Внесок до Паризької Угоди, Україна стоїть перед історичним вибором: замкнути себе в стані заручника, продовжуючи фінансувати корупціонерів та олігархів, які отримали контроль над покладами викопного палива та радянською енергетичною інфраструктурою, або підтримати Європейський Зелений Курс та надати пріоритет заходам з енергозбереження та розвитку відновлюваних джерел енергії. Послідовні заходи в цих сферах гарантують довгострокову енергетичну безпеку та незалежність. В поєднанні з амбітними кліматичними цілями до 2030 року вони здатні  запустити процес “зеленої” реіндустріалізації країни.

Автор: Олег Савицький, експерт УКМ з питань розвитку відновлюваної енергетики, Вартовий клімату

До вашої уваги — дайджест УКМ за червень та анонси липня. Аби щомісяця отримувати дайджест кліматичних та енергетичних новин від УКМ варто підписатися на нашу розсилку.

НАЦІОНАЛЬНІ НОВИНИ

• 19 червня Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України обрано Романа Абрамовського. 1 липня заступником Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України призначено Ірину Ставчук.
• 10 червня на засіданні з Експертної Ради Міненерго обговорено Другий Національно-визначений внесок України до Паризької кліматичної угоди. УКМ закликала прийняти Комбінований сценарій чутливості. Розвиток за цим сценарієм дасть можливість скоротити парникові викиди на 72 % у порівнянні з 1990 роком у 2030 році та мати 86 % скорочення викидів у 2050 році, що не достатньо, але із наявних пропозицій, поки є найкращим варіантом.
• 25 червня Кабмін постановою від 17.06.2020 № 507 затвердив Положення про Міністерство енергетики України. На Міненерго покладено функції: формування та реаліції державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі; формування та реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики й теплопостачання.

         ЗАКОНОДАВЧІ РІШЕННЯ

• 19 червня ВРУ ухвалила законопроєкт № 2284 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів». Цим законом уперше в Україні запроваджують зелені облігації як окремий підвид цінних паперів та встановлюють правила для учасників відповідного ринку. Завдяки цьому зелені облігації стануть ще одним інструментом, що дасть змогу різним категоріям емітентів залучати кошти в проєкти у сфері енергоефективності, управління відходами, альтернативної енергетики, впровадження екологічно чистого транспорту та інші проєкти екологічного спрямування.
• Вугілля – пріоритет? 22 червня Міністерство енергетики відзвітувало про виконання рішень Антикризового енергетичного штабу. Зокрема, у звіті згадується про розпорядження Кабінету Міністрів для забезпечення пріоритетного використання вітчизняного вугілля тепловою генерацією, а також про розробку Проєкту Закону № 3658 від 15.06.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії». Варто наголосити, що згідно інформації Міненерго, законопроект передбачає «обмеження неконтрольованого зростання СЕС». Міністерство це пояснює перевиконанням цільових показників та завищеними розмірами сонячних «зелених» тарифів. Також Мінекоенерго подало на розгляд ВРУ Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії» № 3657 від 15.06.2020. Законопроєкт передбачає відтермінування на один рік проведення конкурсу з визначення постачальника універсальних послуг та подовження строку зобов’язання чинних постачальників універсальних послуг; подовження строку зобов’язання чинного постачальника «останньої надії» ще на один рік.

НАЙБЛИЖЧІ ПОДІЇ ОРГАНІЗАЦІЙ УКМ ТА ПАРТНЕРІВ 

• Команда 350.org запустила петицію з вимогою до Президента та уряду Зеленого Курсу для України. Петиція зроблена українською та англійською мовами для збору підписів людей із різних континентів, які хочуть підтримати Україну. Текст петиції можна переглянути тут.

НОВИНИ УКМ

• Українська кліматична мережа підтримала петицію за Зелений Курс для України.
• Про те, як зміна клімату змушує мільйони людей шукати новий дім для видання «Заборона» розповів голова УКМ Ілля Єременко.
• УКМ  підтримує ГО «Екоклуб» у судовій тяганині з ТОВ «Технопривід Інвест Груп», що планує спорудження деревообробного заводу «Кроноспан» у с. Городок поблизу Рівного.
• Члени УКМ узяли участь у акції #ДійЗаКлімат, ініційованій ГО «Екодія». Акція націлена на те, щоби разом вимагати від уряду амбітних кліматичних цілей. Для участі потрібно написати на плакаті свій заклик до влади і зробити фото, а потім розмістити його в соцмережах із хештегом.

НОВИНИ ЧЛЕНІВ УКМ

ГО «Екоклуб»

• Судове засідання, на якому мав відбутися розгляд справи по суті, за клопотанням ТОВ «Технопривід Інвест Груп» (кінцевий власник «КРОНОСПАН ХОЛДІНГС П.Л.С., Кіпр) перенесено на 5 серпня. Технопривід обгрунтував це карантином через епідемію коронавірусу.
• 25 червня відбулася онлайн-акція #ЙдуДоСуду на підтримку «Екоклубу» в суді. Через карантин громадськість не мала змоги прийти до зали засідання суду між представниками Кроноспану та ГО «Екоклуб».
• Підведено підсумки конкурсу «Екоклубу» для громад «Просування сталих енергетичних рішень у громадах (приклади з практики)». З ідеєю встановити сонячну електростанцію потужністю 50 кВт на водонасосній станції «Мар’їна роща» перемогла команда з Вознесенська, міста, що має найдорожчий в Україні тариф на водопостачання. 

ГО «Еколтава»

• Людмила Тягній, інженерка, фахівчиня з питань водопостачання та водовідведення, волонтерка ГО «Еколтава» розповіла, що знищує водойми в Полтаві, чи є рішення цієї проблеми та до чого тут зміна клімату.
• ГО «Еколтава» вимагає створити стратегію і програму озеленення Полтави, адже в місті рубають у десятки разів більше дерев ніж зберігають та саджають нових. 

Центр екологічних ініціатив «Екодія»

• Керівник енергетичного відділу Екодії Костянтин Криницький у ефірі Громадського радіо говорив про те,  як згортати галузь вугільної промисловості з найменшими втратами для мешканців міст, що залежать від неї, та як у цьому Україні може допомогти досвід Німеччини.
• Як фермери намагаються вижити в умовах пандемії вже четвертий місяць? І яку саме підтримку від держави вони потребують? Про це асистентка відділу екологізації промисловості Марія Дячук та експерт із землекористування ГО «Екодія» Михайло Амосов розповіли виданню Левый Берег.
• Що не так із Програмою стимулювання економіки для подолання наслідків COVID-19 від Уряду розказала керівниця кліматичного відділу ГО «Екодія» Євгенія Засядько в колонці для видання Хмарочос.
• Анна Даниляк, експертка з екологізації тваринництва «Екодії», розповіла про те, наскільки посухи, спека та дефіцит води є «нормальним» явищем для України. І чому це призводить до втрати врожаю та деградації чорноземів. Читайте у виданні «Рубрика».

ГО U-Cycle

• 13 червня 2020 року відбулись щорічні Загальні збори членів U-Cycle, де презентували й обговорили плани роботи на 2020 рік.
• У рамках напрямку Консалтинг ГО U-Cycle презентували стратегічні документи «Концепція розвитку велоінфраструктури м. Бердянськ» та «Концепція розвитку велоінфраструктури м. Мелітополь». 

МБО «Екологія-Право-Людина»

• Чому річка Рось може перетворитися на мертве зелене місиво та як на це впливають текстильні підприємства — розповіла, Ольга Мелень-Забрамна, керівниця юридичного відділу ЕПЛ.
• Стартувала Літня школа ЕПЛ із міжнародного екологічного права та управління. Протягом першого півріччя цього року понад 50 осіб опрацьовували 7 тематичних модулів.
• Команда «Екологія-Право-Людина» розповіла ЗМІ «Що не так із реконструкцією Винниківського озера? Як це узгоджується із Цілями сталого розвитку?»
• Члени ЕПЛ провели польовий виїзд, присвячений оцінці ведення лісового господарства та дотримання вимог природоохоронного законодавства одним з агролісгоспів Чернігівщини — «Бобровицярайагролісництво».
• На Українському радіо.Львів відбулася жива дискусія щодо обговорення проєкту Регіонального плану управління відходами (РПУВ) у Львівській області до 2030 року за участі Ольги Мелень-Забрамної (ЕПЛ). Послухати розмову можна тут.
• ЕПЛ оголосила результати конкурсу на кращий матеріал-розслідування у сфері захисту довкілля у Львівській області

350.org Україна

• Світлана Романко, керуюча директорка ГО 350.org в регіоні CЄКЦА, розповіла виданню Українська правда про те, чи зможуть українські міста стати кліматично нейтральними, а також про причини сильних злив на заході країни в червні.
• Чому Україні потрібен Зелений курс? Чому він може стати виграшним для української держави та що повинні зробити українці для того, аби вплинути на урядову політику — розповіла Юлія Мельник (Пашковська), кампейнерка міжнародної кліматичної організації 350.org.

Агентство економічного розвитку — м. Вознесенськ

• Агентство презентувало проміжні результати проєкту Револьверний фонд: Партнерство для підвищення енергоефективності

WWF-Україна

• Як вирубки впливають на паводки та яких превентивних заходів має вживати влада — розповіли експерти WWF-Україна
• Якщо вас цікавить тема лісу, запрошуємо переглянути запис вебінару «Які бувають вирубки та які інструменти має громадськість для збереження лісу, який провели керівниця практики «Ліси» WWF-Україна Андрій Плига та адвокат Наталя Кіптенко. Запис вебінару доступний за посиланням.
• Посаду директорки Всесвітнього фонду природи WWF-Україна обійняла Світлана Куц. Світлана має понад 20-річний досвід роботи в секторі громадянського суспільства, зокрема, як керівниця Українського центру філантропії, Українського офісу міжнародної консалтингової агенції з фандрайзингу, DVV international.

ГО «Єдина Планета»

• «Єдина Планета» ініціювала переклад на українську фільму «Домініон» — повнометражної документальної стрічки про експлуатацію тварин. Фільм знятий за допомогою дронів, прихованих та кишенькових камер.
• 15 червня відбулася найтриваліша акція ХутроOFF, що тривала 4,5 години. Учасники акції «Україна без шкуродерень» закликали в особистому спілкуванні понад 100 народних депутатів підтримати законопроєкт 2360 та заборонити хутроферми.

ГО «Екосфера»

• Команда «Екосфери» провела екскурсію берегами річки Уж для дітей: члени організації познайомили школярів із рослинами заплавної частини річки, розповіли про історію річки та чому на Ужі регулярно здійснюються протипаводкові заходи.

МОЖЛИВОСТІ В ОРГАНІЗАЦІЯХ УКМ

• Команда «Екодії» в пошуках активних та ідейних колег! Відкрита вакансія для людини, яка вестиме кампанію зі справедливої відмови від викопного палива та переходу на відновлювані джерела енергії.
• ГО «Форза» www.forza.org.ua шукає стажера з перспективою працевлаштування на посаду менеджер_ки з комунікацій.
• Команда ГО «Екосфера» шукає нового PR-менеджера.
• 19 липня ГО U-Cycle проведе безкоштовний майстер-клас із безпечної їзди велосипедом по місту! Реєстрація обов’язкова.
• ГО «Форза» проводить віртуальні кліматичні мовні подорожі. Це — чудова нагода для учнів віком 13+ років поспілкуватися англійською з однолітками з Австрії та, потенційно, інших країн Європи на тему сталої мобільності, а саме про способи подорожування, інші, ніж приватний автотранспорт (пішки, велосипед, громадський транспорт і тд). Для участі достатньо до 15 липня 2020 року підтвердити зацікавленість та надіслати контактні дані.

 

Контакти Української кліматичної мережі

climategroup.org.ua  

ucn@climategroup.org.ua
Підписатися на розсилку дайджесту УКМ
Отримувати анонси та новини членів мережі